Охрана Труда

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта
Главная Примеры документов Зразки інструкцій з охорони праці Інструкція вступного інструктажу з охорони праці для всіх працівників, що приступають до роботи

Інструкція вступного інструктажу з охорони праці для всіх працівників, що приступають до роботи

Інструкція вступного інструктажу з охорони праці для всіх працівників, що приступають до роботи


І.ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО, ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ

ВИРОБНИЦТВА

1.1.Цукровий завод -  це підприємство, що працює сезонно. Основне виробництво працює цілодобово по безперервній технологічній схемі.

1.2.Виробництво цукру з буряку складається з:

-транспортування і складування буряку;

-очищення буряку від легких і важких домішок (землі, піску, залишків гички);

-різка буряку в стружку і отримання дифузійного соку (бурякопереробний цех);

-одержання дифузійного соку;

-очищення соків, сиропу (сокоочисний цех);

-згущення соку випарюванням (сокоочисний цех);

-уварювання, кристалізація і центрифугування утфелів;

-сушіння, охолодження, пакування і зберігання цукру (продуктовий цех, цукрові склади).

1.3.Допоміжні процеси:

-отримання вапнякового молока, сатураційного і сульфітаційного газів.

Крім того, для роботи цукрового заводу необхідна енергія (теплова в вигляді пару і електрична в вигляді електричного струму), котра виробляється на заводській ТЕЦ, теплово-водяна (пар) і електрична (з державної енергосистеми).

ІІ.ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПРАЦЮЮЧИХ НА ТЕРИТОРІЇ ПІДПРИЄМСТВА, У ВИРОБНИЧИХ ТА ДОПОМІЖНИХ ПРИМІЩЕННЯХ

2.1.Рухаючись по території заводу необхідно придержуватися правої сторони.

2.2.Обережність необхідно проявляти при переході залізничного полотна. Перед тим, як перейти  залізничне полотно, необхідно впевнитися, що не наближується рухомий склад, а  якщо він стоїть на колії, необхідно дочекатися, коли він пройде або обійти його. Ходити по коліях, вздовж колій в неустановлених місцях забороняється. Переходити колії слідує тільки поперек, під прямим кутом.

2.3.Пішоходи повинні ходити по тротуарах або пішохідних доріжках, а де їх немає – по узбіччю.

2.4.Необхідно чітко виконувати вимоги попереджувальних  надписів, знаків, світлофорів. Не дозволяється стрибати на підніжки або залізати в кузов автомобіля, що рухається, сідати на борти або стояти в кузові автомобіля забороняється проїзд працівників в якості пасажирів (навіть на невелику відстань) поза кабіною машин – на тракторах, трубовкладальниках, бульдозерах, автонавантажувачах, електрокарах і інших, що не призначаються для перевезення людей.

Забороняється також сідати на труби, колоди, причепи поверх любих вантажів, що знаходяться в кузові автомобіля, а також на трубопроводи і т.п.

2.5.На заводі використовується велика кількість різних підйомних механізмів і підйомників, в тім числі: крани, підйомники, тельфери, талі, домкрати, лебідки. Місця виконання вантажопідйомних робіт необхідно огороджувати переносними огородженнями, вивішувати попереджувальні і забороняючі знаки Обережно – працює кран!” і „ Прохід заборонений”.

2.6.При підйомі, переміщенні і опусканні обладнання (вузлів, деталей) забороняється:

-знаходитися під піднятим вантажем або між вантажем і будівельними конструкціями і допускати в небезпечну зону людей;

-піднімати вантаж при знаходженні на ньому людей;

-залишати вантаж в підвішеному стані;

-піднімати  „ мертві вантажі” (закріплені, примерзші, забиті, залиті бетоном тощо).

2.7.Забороняється їздити по території промплощадки заводу на особистому транспорті (велосипеді, мотоциклі, автомобілі). Залишати їх необхідно на місцях, що відведені для стоянки.

2.8.Забороняється переходити шлях транспорту, який рухається поблизу, виходити із-за транспорту, що стоїть, на проїзджу частину і не бачачи обставин на вулиці або якими-небудь іншими необачними діями заважати рухові і створювати небезпеку.

2.9.Небезпеку являють відкриті отвори, люки, колодязі, ями, тунелі, канави. Вони повинні бути надійно закриті або огороджені.

ІІІ.ТРУДОВИЙ ДОГОВІР, РОБОЧИЙ ЧАС ТА ЧАС ВІДПОЧИНКУ

3.1.Під час укладання трудового договору власник повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його  робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров’я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

3.2.Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров’я.

3.3.Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна  для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

3.4.Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство про охорону праці.

До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

3.5.Трудовий договір, укладений на невизначений строк,  а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником лише у випадках:

- змін в органіцації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації або  перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

-виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи;

-систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного  чи громадського стягнення;

-прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

-нез’явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, за працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюваням, місце роботи  (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

-поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

-появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

-вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника.

3.6.Робітники і службовці, зайняті на сезонних роботах, мають право розірвати  трудовий договір, попередивши про це адміністрацію письмово за три дні.

3.7.Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Надурочні роботи можуть застосовуватись лише у виняткових випадках, передбачених чинним законодавством.

3.8.Скорочена тривалість  робочого часу встановлюється:

-для працівників віком від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень;

-для осіб віком від 15 до 16 років – 24 год. на тиджень;

-для працівників, що зайняті  на роботах з шкідливими умовами праці – не більше 36 год. на тиждень.

3.9.Тривалість перерви в роботі між змінами повинна бути не менше подвійної продовжуваності часу роботи в попередній зміні ( включаючи і час перерви на обід). Призначення працівника на роботу на протязі двох змін підряд забороняється.

3.10.Установлюються такі види відпусток:

щорічні відпустки;

основна відпустка;

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці;

додаткова відпустка за особливий характер праці;

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

3.11.Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору. Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

3.12.Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів надається працівникам, зайнятим на роботах, пов’язаних із негативним впливом на здоров’я шкідливих виробничих факторів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад затверджуваних Кабінетом Міністрів України.

3.13.Право працівника на щорічні основні та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на підприємстві.

3.14.Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.

4.ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНУ „ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ”,

КОДЕКСУ ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ ТА ІНШИХ НОРМАТИВНИХ АКТІВ ПРО ОХОРОНУ ПРАЦІ. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

4.1.Усі працівники підлягають обов’язковому соціальному страхуванню власником від нещасних випадків і професійних захворювань.

4.2.Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безплатно забезпечуються молоком, газованою солоною водо, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі.

4.3.На робочих із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненням або здійснюваних у несприятливих температурних умовах, працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також змиваючі та знешкоджуючі засоби.

4.4.Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці.

Граничні норми підіймання і переміщення вантажів жінками:

підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) – 10 кг.;

підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни – 7 кг.

Сумарна вага вантажу, який переміщується протягом кожної години робочої зміни не повинна первищувати:

з робочої поверхні – 350 кг.

з підлоги – 175 кг.

4.5.Забороняється застосування праці неповнолітніх, тобто осіб віком до 18 років, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці. Забороняється залучати неповнолітніх до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Забороняється залучати неповнолітніх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

4.6.Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час не допускається.

4.7.Працівник зобов’язаний:

-дбати про особисту безпеку і здоров’я, а також  про безпеку і здоров’я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

-знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням за іншими засобами виробництва, користування засобами колективного та індивідуального захисту;

-проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

4.8.Власник має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний  відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

5.НАВЧАННЯ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ПРАЦІ

5.1.Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і  правил поведінки у разі виникнення аварії.

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні щороку проходити спеціальне навчання і перевірку знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці.

Посадові особи, діяльність яких пов’язана з організацією безпечного  ведення робіт, під час прийняття на роботу і періодично, один раз на три роки, проходять навчання і перевірку знань.

5.2.До учнів і студентів, які проходять трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємстві під керівництвом його персоналу, застосовується законодавство про охорону праці у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

5.3.Види інструктажів:

-вступний (ввідний) інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу незалежно від освіти, стажу роботи за цією професією або посадою;

-працівники, які знаходяться у відрядженні на підприємстві та беруть безпосередню участь у виробничому процесі, з водіями транспортних засобів, які вперше в’їжджають на територію підприємства;

-при ліквідації аварій, стихійного лиха;

-при проведенні робіт, на які оформляються наряд-допуск, розпорядження або інші документи.

Новоприйняті на підприємство працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самостійної роботи повинні під керівництвом досвідчених кваліфікованих фахівців пройти стажування протягом 2-15 змін або дублювання, протягом не менше ніж шість змін.

Первинний інструктаж

–проводиться до початку роботи безпосередньо на робочому місці з працівником;

-новоприйнятим (постійно чи тимчасово) на підприємстві;

-який переводиться з одного цеху виробництва до іншого;

-який буде виконувати нову для нього роботу;

-відрядженим працівникам, який бере безпосередньо участь у виробничому процесі.

Повторний інструктаж

Проводиться з працівниками на робочому місці керівником цеху, дільниці, підрозділу, не рідше на роботах з підвищеною небезпекою – 1 раз на три місяці, для решти робіт – 1 раз на 6 місяців.

Позаплановий інструктаж

Проводиться працівниками при введенні в дію нових або переглянутих актів про охорону праці, а також при внесенні змін та доповнень до них:

-при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, що впливають на стан охорони праці;

-при порушенні працівниками вимог нормативних актів про охорону праці, що можуть призвести або призвели до травм, аварій, пожеж, тощо;

-при виявленні особами, які здійснюють державний нагляд і контроль за охороною праці, незнання вимог безпеки стосовно робіт, що виконуються працівником;

-при перерві в роботі виконавця робіт більш ніж на тридцять календарних днів для робіт з підвищеною небезпекою, а для решти робіт понад 60 днів.

Цільовий інструктаж

Проводиться з працівниками при виконанні разових робіт, не передбачених трудовою угодою.

6.ОСНОВНІ НЕБЕЗПЕЧНІ ТА ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ, ЯКІ  ХАРАКТЕРНІ ДЛЯ ЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА, ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ДІЇ НА ПРАЦЮЮЧИХ. МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ЗАПОБІГАННЯ НЕЩАСНИМ ВИПАДКАМ ТА ПРОФЕСІЙНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ, ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ТА КОЛЕКТИВНОГО ЗАХИСТУ, ЗНАКИ БЕЗПЕКИ ТА СИГНАЛІЗАЦІЇ.  ПОРЯДОК І НОРМИ ВИДАЧІ ЗАСОБІВ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

6.1.В цукровому виробництві працюючі можуть піддаватися дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів – фізичних і хімічних.

До групи фізичних факторів відносяться:

-рухомі машини і механізми;

-незахищені рухомі елементи виробничого обладнання;

-обрушення, обвали і падіння предметів (відлітаючі осколки), падіння людини, небезпечний рівень напруги електричного ланцюга;

-підвищений рівень статичної електрики;

-підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони;

-підвищена або понижена температура повітря робочої зони;

-підвищена  або понижена вологість повітря робочої зони;

-підвищена температура поверхонь обладнання і матеріалів;

-підвищений рівень шуму на робочих місцях;

-підвищений рівень вібрації;

-недостатній рівень освітлення робочої  зони.

6.2.До групи хімічних факторів відносяться:

загальнотоксичні;

-роз’ятрюючі.

Так, наприклад, такі небезпечні фактори як обрушення, обвали і надання предметів (відлітаючі осколки), падіння людини можуть бути джерелом травматизму різної тяжкості: переломи кісток, рани, ушкодження внутрішніх органів, струс мозку, опіки, гострі отруєння і т.п.

Обвали штабелів, штучних вантажів (готової продукції, будівельних матеріалів, заготовок і інших) можуть виникнути  на слідуючих об’єктах:

-склади цукру-піску;

-склади допоміжніх матеріалів;

-площадки для зберігання металу, труб, листової сталі, заготівок;

-площадки для складування цегли та інших будівельних матеріалів.

Обрушення сипких матеріалів на цукрозаводі може виникнути на слідуючих об’єктах:

-склади буряку (кагатне поле);

-склади буряку залізничної і автомобільної доставки (бурачні);

-склади вапняку, твердого палива, сірки;

-склади будівельних матеріалів (піску, щебеню);

-жомова яма;

-бункери цукру, буряку, вапняку, твердого палива.

Падіння людини можливе зі штабелів готової продукції (цукру), будівельних матеріалів, вугілля, вапняку, кагатів буряку, драбин, площадок великовантажного обладнання, підйомно-транспортних механізмів, а також котловани, ями, траншеї, канави, гідравлічні транспортери, бурачні, жомова яма, секційні відстійники, бункери буряку, цукру, вапняку, збірники соків, сиропів, меляси, мішалки, апарати дефекосатурації і інші.

Безпека праці на машинах і обладнанні досягається:

-експлуатації їх в відповідності з вимогами правил техніки безпеки, ДНАОП, СЕБТ, ОСТ;

-допуском роботи до них робітників, спеціально навчених безпечним методам праці.

До технічних засобів попередження нещасних випадків відносяться:

-огородження небезпечних зон;

-механізація і автоматизація виробничих процесів;

-запобіжні засоби;

-попереджувальна сигналізація безпеки, блокування, знаки безпеки;

-дистанційне управління;

-автоматична подача змазки.

В цілях безпеки необхідно  працювати тільки    на справному обладнанні. Перед початком роботи необхідно впевнитися в його справності,  наявності огороджень і захисних пристосувань. Перед пуском механізму необхідно обов’язково перевірити, де знаходяться люди, видалити їх з небезпечної зони і особисто впевнитися, що пуск механізма нікому незагрожує.

Працювати на механізмах при відсутності або несправності кожухів і захисних пристосувань, недостатньо закріпленому огородженні  забороняється. Особливу увагу необхідно звернути на це після ремонта обладнання (наявність, справність і надійність кріплення огороджень, справність блокуючих устроїв, надійність з’єднання заземлення, справність сигналізації).

Небезпечно знаходитися поблизу рухомих частин  механізмів і обладнання, заходити або просувати за огородження рухомих частин механізмів голову, руки, ноги. Не дозволяється знімати, відкривати і встановлювати огородження під час роботи механізмів.

Чистити (витирати), змащувати, оглядати, ремонтувати верстати, машини, муфти, барабани та інші частини обладнання можна тільки після повної зупинки механізму і надійного його відключення. Виконувати ці роботи на рухомих механізмах забороняється.

Небезпечно обпиратися на працюючий верстат або механізм, робити виміри деталі на працюючому верстаті.

Небезпеку порізів і опіків при роботі на металообробних верстатах являє стружка., що відходить від ріжучого інструменту. Прибирати стружку необхідно спеціальними гачками, щітками і совками.

Небезпеку являє стружка, що розкидана на підлозі або звисаюча з тари. Тому необхідно своєчасно прибрати стружку з робочого місця, проходів, проїздів.

На верстатах не можна працювати в рукавицях, рукавичках або з пов’язкою на руках або пальцях, так як вони можуть бути захвачені обертальними частинами верстату, що приводить до травми. Надівати і знімати приводні ремені і текстропи зі шківа необхідно не руками, а спеціальними пристосуваннями.

Перед початком роботи на обладнанні з електроприводом  необхідно пересвідчитися в наявності і справності заземлення. При роботі на свердлувальних верстатах оброблювальні деталі слідує надійно закріпляти в патронах і лещатах.

Обробляти на верстатах пилящі і крихкі матеріали можна тільки при наявності устроїв для  видалення пилу і стружки безпосередньо із зони різання.

В процесі роботи може бути припинена подача електроенергії. В цьому випадку необхідно негайно відключити електродвигун, так як при раптовій подачі енергії на включений двигун може створитися небезпечна ситуація (захват обертальними частинами, поломка інструменту, виліт матеріалу  і т.п.). Якщо робочий відходить з робочого місця, він повинен зупинити і відключити механізм, що обслуговує.

Основні вимоги з правил техніки безпеки до виробничого обладнання:

-всі обертальні та рухомі частини устаткування, незалежно від швидкості їх руху, і які можуть створити небезпеку травмування, повинні бути закриті суцільним або сітчатим огородженням. Діаметри отворів повинні бути не більше 10мм;

-огородження повинно бути досить міцним, легким, надійно закріпленим, не мати ріжучих кромок, гострих кутів і не повинно доторкатись до рухомих частин обладнання;

-для негайної зупинки всіх рухомих механізмів повинні бути передбачені аварійні кнопки „Стоп” з випуклою поверхнею, розташовані на видному місці та пофарбовані в червоний колір;

-великогабаритні машини (агрегати), конвеєри довжиною більше 10м, елеватори треба обладнувати аварійними кнопками „Стоп” так, щоб відстань між ними була не більше 10м, а також сигналізацією, що попереджую про пуск;

-всі відкриті струмопровідні частини електроприладів, електронагрівальних пристроїв, а також проводи у місцях їх з’єднання необхідно надійно огородити. Огородження повинні повністю виключити можливість дотику до частин, які знаходяться під напругою:

-всі можливі частини машин,які можуть виявитися під напругою,  повинні мати електричний контакт з контуром заземлення;

-всі  канали, жолоби, канави, колодязі повинні бути закриті.

Знаки безпеки поділяються на заборонні (червоне коло з білим полем всередині і символічним зображенням чорного кольору); попереджувальні (жовтий  трикутник з символічним зображенням чорного кольору, а для знаків радіаційної електробезпеки – червого кольору), приписні (зелений квадрат з символічним зображенням білого кольору), вказівні (синій прямокутник з білою стрілкою і симоволічним зображенням або надписом чорного  кольору).

Заборонні знаки приміняються для заборони або обмеження яких-небудь дій (заборона паління, входу або в’їзду руху транспорту або пішоходів; обмеження швидкості руху і інше ).

Попереджувальні знаки приміняються для попередження про можливу небезпеку: вибух, ураження струмом, високих температур, обрушення або падіння яких-небудь предметів,  зіткнення, наїзд автомобільного або залізничного транспорту.

Приписні знаки мають дозволяючу дію, але тільки при дотриманні конкретних вимог техніки безпеки (при використанні засобів індивідуального захисту: касок, захисних окулярів, захисного взуття, рукавиць, запобіжних поясів і т.п.).

Вказівні знаки приміняються для вказівки місця знаходження різних об’єктів і устроїв: пункту першої допомоги, зони безпеки, аварійних виходів, місць схову рятувальних засобів, місць знаходження пожежних кранів, складів, майстерень, пунктів харчування, питтєвих пунктів, місць паління і інше).

ПОРЯДОК І НОРМИ ВИДАЧІ ЗАСОБІВ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

На роботах із шкідливими і  небезпечними умовами праці,  а також роботах, пов’язаних із забрудненими або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби:

-засоби індивідуального захисту, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємсва, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані засоби індивідуального захисту не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість одержуваних нових  засобів індивідуального захисту. Власник зобов’язаний організувати заміну або ремонт спеціального одягу і спецвзуття, що стали непридатними до закінчення встановленого строку носіння з незалежних від працівника причин;

-під час виконання роботи працівники зобов’язані користуватися виданим їм спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Власник не повинен допускати до роботи працівників без встановлених нормами засобів індивідуального захисту, а також в несправному невідремонтованому, забрудненому спецодязі і спецвзутті та інших засобах індивідуального захисту.

-працівники зобов’язані використовувати за призначенням і бережливо ставитись до виданих в їх користування спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

-строки носіння спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту встановлені календарні з дня фактичної видачі працівникам.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ВИРОБНИЧОЇ САНІТАРІЇ ТА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ

Характерні слідуючі шкідливі виробничі фактори:

підвищена запиленість і загазованість повітря робочої зони. Підвищена або понижена температура повітря робочої зони, підвищений рівень шуму і вібрації на робочому місці, підвищена або понижена вологість повітря робочої зони, недостатній рівень освітлення, шкідлві хімічні речовини, що приміняються в процесі цукровиробництва. Підвищеною запиленістю повітря в робочій зоні характеризуються слідуючі відділення і дільниці: сушка, пакувальне відділення, вапнякове відділення.

Найбільш небезпечною для  людини являється пил негашеного вапна (СаО), вдихання якого може викликати запалення дихальних шляхів, призводить до виникнення бронхітів і пневмонії.

Підвищеними температурами повітря в робочій зоні, викликаними значним тепловим надлишком, характеризуються слідуючі відділення цукрозаводу:

продуктовий цех (вакуум-апарати, центрифуги, утфелемішалки і утфелерозподільники;

сокоочисний цех (випарні апарати, дискові фільтри).

Для підтримання в виробничих приміщеннях метеорологічних умов і чистоти повітря, що задовольняють санітарно-гігієнічним вимогам, приміняють засоби пиловидалення (вентиляцію, аспірацію), а також засоби індивідуального захисту (респіратори):

-освітлення у виробничих і побутових приміщеннях,, а також на території підприємства повинне відповідати вимогам БніП ІІ-4-79.

В залежності від джерела світла виробниче освітлення може бути трьох видів: природнє, штучне і комбіноване. В усіх виробничих, допоміжніх і побутових приміщеннях, а також на території заводу повинно бути штучне освітлення.

Аварійне освітлення для евакуації людей повинна забезпечувати освітленість на підлозі основних проходів і на східцях сходів у приміщенні не менше 0,5м.

Дільниці, де найбільший рівень шуму слідуючі: насосні станції подачу буряку, мийне відділення, бурякорізки, центрифуги, компресорна станція, машинний зал турбогенератора.

Ефективними засобами захисту від шуму являються:

-змазка трущих поверхонь в з’єднаннях, а також балансування обертальних елементів;

-примінення звукоізоляції;

-примінення індивідуальнх засобів захисту як міри, що попереджує шкідливий вплив шуму на організм людини.

На заводі передбачені санітарно-побутові приміщення: гардеробні, душові, умивальні, туалети, кімната для особистої гігієни жінок.

ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОФОРМЛЕННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

ТА ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми,  у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві.

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги:

-потерпілий або  його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку;

-нещасний випадок, про який безпосереднього керівника, потерпілого чи роботодавця своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нього настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується протягом місяця після одержання заяви потерпілого у особи, яка представляє його інтереси.

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві,  зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

ПОРЯДОК РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІКУ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НЕВИРОБНИЧОГО ХАРАКТЕРУ

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час:

-прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству;

-виконання громадських обов’язків (рятування людей, захист власності, правопорядку,якщо це не входить до службових обов’язків);

-виконання донорських функцій;

-участі в громадських акціях, культурно-масових заходах, спортивних змаганнях;

-використання газу у побуті;

-вчинення протиправних дій проти особи, її майна;

-користування або контакту із зброєю, боєприпасами, та вибуховими матеріалами;

-виконання робіт у домашньому господарстві, використання побутової техніки;

-стихійного лиха;

-перебування в громадських місцях, на об’єктах торгівлі та побутового обслуговування у закладах лікувально-оздоровчого, культурно-освітнього та спортивно-розважального призначення, в  інших організаціях.

Факт ушкодження здоров’я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров’я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу

За результатами розслідування нещасного випадку складається акт за формою НТ (невиробничий травматизм).

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА. СПОСОБИ ТА ЗАСОБИ ЗАПОБІГАННЯ ПОЖЕЖАМ, ВИБУХАМ, АВАРІЯМ. ДІЇ ПЕРСОНАЛУ ПРИ ЇХ ВИНИКНЕННІ. ВИРОБНИЧІ ДІЛЬНИЦІ, ЯКІ НАЙБІЛЬШ НЕБЕЗПЕЧНІ В ПОЖЕЖНОМУ ВІДНОШЕННІ. СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРВИННИХ ЗАСОБІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Міроприємства по попередженню пожеж складаються з організаційних, технічних, ремонтних і експлуатаційних.

До організаційних міроприємств відноситься правильна експлуатація обладнання всіх відділень і цехів, а також будівель, території. До технічних міроприємств

відноситься: дотримання норм при проектуванні будівель, монтажі обладнання, опаленні, вентиляції, освітлення.

Експлуатаційні міроприємства заключаються в профілактичних оглядах, планових ремонтах обладнання.

Основними загальними мірами пожежної безпеки при експлуатації технологічного обладнання являються:

-відповідність режиму роботи обладнання (температури, тиску, швидкості робочих органів і т.п.) паспортним даним і технологічному регламенту;

-своєчасне і якісне змащування підшипників машин і механізмів, температура яких не повинна перевищувати температуру навколишнього середовища більш ніж на 450С і бути в усіх випадках не вище 600С;

-теплоізоляція нагрітих поверхонь;

-примінення пристосувань для відводу статичної електрики в сушці;

-виключення проведення вогневих робіт одночасно з розбиранням обладнання і трубопроводів при якому можливе виділення спалимих речовин, а також з нанесенням антикорозійного покриття з лаків, нітрофарб і інших легкозаймистих матеріалів;

-систематичний контроль ступені натяжки привідних ременів, стрічок, конвеєрів, елеваторів і інших транспортуючих машин з метою виключення пробуксовки ременів і стрічок, ударів і тертя віток по огородженням і захисним кожухам;

-примінення систем автоматизації, блокування, засобів контролю, попереджувальної і аварійної сигналізації;

-примінення маркування і розпізнавальної окраски технологічних трубопроводів;

-своєчасне проведення оглядів, профілактичних випробувань і планово-попереджувального ремонту обладнання, виконання вимог професійного відбору персоналу, що обслуговує технологічне обладнання.

Розводити багаття, розігрівати бітуми та смоли в бітумоварках чи бочках, користуватися смолоскипами на території.

Електрозварювальні та інші роботи з застосуванням відкритого вогню допускаються тільки з письмового дозволу керівника.

Після закінчення робочого дня працівники повинні навести порядок на робочому місці, зачинити вікна та вимкнути електроживлення приладів і обладнання, яким вони користувалися.

ДІЇ ПЕРСОНАЛУ ПРИ  ВИНИКНЕННІ ПОЖЕЖІ

У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний працівник зобов’язаний:

-негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону. При виклику 101 необхідно вказати адресу підприємства, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі,  наявність людей, а також повідомити своє прізвище;

-вжити (по можливості) заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей;

-повідомити про пожежу керівника підприємства;

-в разі необхідності викликати інші рятувально-аварійні служби (газову, енергетичну, медичну тощо).

Виробничі дільниці підприємства, які найбільш небезпечні в пожежному відношенні:

-відділення сушки цукру-піску;

-відділення пакувальне;

-склад мішкотари;

-акумуляторна, цукрові склади;

-приміщення ГРП і склади балонів з газами;

-матеріальний склад;

-будівельний цех;

-мазутонасосна станція;

-склад паливно-мастильних матеріалів;

-склад надвірного зберігання будівельних матеріалів.

СПОСОБИ ЗАСТОСУВАННЯ ПЕРВИННИХ ЗАСОБІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

До первинних засобів пожежогасіння відносяться: вогнегасник, пожежний інвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати) та пожежний інструмент  (гачки, ломи, сокири тощо).

Є шість способів, щоб зупинити вогонь:

1)охолодження зони (вода,  водні розчини) воду лити на матеріал, а не на вогонь;

2)ізоляція вогнища (пісок, земля, накрити);

3)вуглекислий газ (примінення вогнегасника);

4)хімічне гальмування (вогнегасні порошки, інгібітори);

5)механічнмй зрив полум’я (відрив полум’я);

6)створення вогнеперешкоди.

Порошкові, вуглекислотні вогнегасники використовують для гасіння пожеж в усіх приміщеннях крім „Д”.

Перед застосуванням вуглекислотного вогнегасника його необхідно повернути в бік вогню, при цьому треба дотримуватися обережності, щоб не заморозити руки, так як виникає t -  -800С.

Коли збили полум’я необхідно негайно покинути приміщення, щоб не отримати отруєння газом, що виділяється при цьому.

Пінні вогнегасники не використовувати для гасіння пожежі в електроустановках, а також карбіду кальцію.

В електроустановках до 1000В проводити гасіння пожеж порошковими і вуглекислотними вогнегасниками з відстані не більше 1м. Слідкувати, щоб при цьому порошок не потрапив на шкіру і в органи дихання.

Покривала слід застосовувати для гасіння пожеж класів „А”, „В”,  „Д” (Е)

ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

Дія електричного струму на організм людини викликає в організмі людини ряд важких рефлекторних змін: втрату свідомості, параліч дихальних центрів, розлад нервової системи.

Крім того, дія електричного струму, незалежно від його виду, викликає тепловий ефект: опіки, ступінь важкості яких визначається величиною струму, що проходить  через тіло, а також від часу його дії. Дія електричного струму може викликати фізико-хімічні процеси (електроліз – розклад крові), біофізичні (руйнування тканин).

Опір тіла людини проходженню струму різне і залежить від ряду факторів: стану людини (збудження, втома), площі дотику з провідником, сили і тривалості струму, що проходить, виду струму (перемінний, постійний), частоти перемінного струму, шляху проходження струму в організмі, стану шкіри.

Для людського організму небезпечні як постійний, так і перемінний струм, але небезпека постійного струму в 3-5 разів менша небезпеки перемінного. Безпечним для людини вважається перемінний струм до 10 мА,  постійний струм – до 50 мА. Струм силою 0,05А являється вже небезпечним, а струм силою 0,1А – смертельним.

Характерними причинами нещасних випадків, викликаних ураженням електричним струмом, являються: випадковий дотик людей до оголених дротів і обірваних кінців повітряної мережі, що знаходиться під напругою, появою напруги там де її в нормальних умовах не повинно бути, виконання робіт (чистка ізоляторів, ревізія масляних вимикачів) на розподільчих устроях і трансформаторних підстанціях без відключення напруги і без дотримання необхідних мір безпеки, незадовільне огородження струмоведучих частин, установок від випадкового дотику і т.п.

Враження людини може виникнути в результаті виникнення заряду статичної електрики на різних металічних частинах машин обладнання. Під статичною електрикою являється потенціальний запас електроенергії, що накопичується на обладнанні або конструкціях в результаті їх тертя один об інший, об метал або в результаті індукційного впливу сильних електричних розрядів, наприклад розрядів блискавки. Заряди статичної електрики утворюються також при терті (перевезенні або  перекачуванні) органічних рідин (бензин, бензол), що являються діелектриками об стінки металічних труб і посудин. До засобів захисту від статичної електрики відносяться: заземляючі устрої, проти- електростатичні покриття і просочування.

До підвищеної небезпеки ураження людей електрострумом відносяться умови, де вологість повітря перевищує 75% (жомова галарея, жомові преси) і струмопровідні основи (металічні, залізобетонні, цегляні і земляні), підвищена температура, можливість одночасного дотику людини до маючих з’єднань з землею металоконструкцій будівель, технологічних апаратів і т.п. з однієї сторони і до металічних корпусів електрообладнання – з іншої.

Особливо небезпечними умовами являються вологість (дощ, сніг і т.п.) наявність хімічно активного середовища (пари, гази, рідини, котрі руйнуюче діють на ізоляцію і струмоведучі частини електрообладнання), наявність одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки.

До основних засобів безпеки при експлуатації електроустановок

відноситься: ізоляція струмоведучих частин (робоча, допоміжна, подвійна, посилена), захист від дотику до струмоведучих частин установки, примінення пониженої напруги в приміщеннях з підвищеною небезпекою і в особливо небезпечних, занулення, захисне заземлення і захисне відключення обладнання при однофазних замиканнях на землю.

Ізоляція струмоведучих частин (дротів, кабелів) являється однією з головних умов безпеки при випадковому доторканні людини до струмоведучих частин.

До електрозахисних засобів (в залежності від напруги) відносяться:

ізолюючі вимірювальні штанги;

ізолюючі і струмовимірювальні кліщі;

вказівники напруги;

інструменти з ізолюючими руків’ями;

діелектричні рукавички, діелектричні чоботи і галоші;

ізолюючі підставки, діелектричні килимки;

щити, ізолюючі накладки і гумові ковпаки.

До  електрозахисних засобів відносяться також пристосування для роботи на висоті: запобіжні монтерські паски, монтерські кігті з пасками,страхуючі канати, телескопічна вишка, драбини. До електрозахисних засобів можуть бути віднесені і плакати, які поділяються на: застережні, заборонні, дозволяючі.

Перша допомога при ураженні електрострумом.

Щоб швидко звільнити людину від дії електроструму необхідно відключити струм найближчим виключателем або розірвати ланцюг. Якщо це неможливо, потерпілого необхідно відокремити від струмоведучих частин. Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин при напрузі до 1000В використовують сухі підручні предмети: листи, дошки, одежу, канат або інші непровідники, причому той, хто надає допомогу повинен приміняти електрозахисні засоби (килимок, діелектричні рукавички)і братися за одежу потерпілого (якщо вона суха). При напрузі більше 1000В для звільнення від дії струму необхідно користуватися штангою або ізолюючими кліщами, при цьому рятівник повинен бути в діелектричних ботах і перчатках.

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ НЕЩАСНИХ ВИПАДКАХ

ДІЇ ПРАЦЮЮЧИХ ПРИ ВИНИКНЕННІ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ДІЛЬНИЦІ, У ЦЕХУ

1.При підозрі на переломи або вивихи кісток кисті та пальців рук, кисті рук, необхідно закріпити (зафіксувати) травмовану кінцівку шиною, фанерою, пластинкою, палкою, картоном. До місця пошкодження прикласти холод. Коли є впевненість, що то ушиб, то на місце ушибу необхідно прикласти холод (сніг, лід, ганчірку, змочену холодною водою).

2.При пораненнях спочатку необхідно обробити рану від забруднення та зараження мікробів.

Пам’ятати наступне:

-забороняється промивати рани водою або будь-якими ліками, засипати порошками, покривати мазями;

-забороняється також вилучати із рани пісок, землю та інше, щоб не ускладнити зараження рани;

-забороняється вилучати згустки  крові з рани ( це може викликати сильну кровотечу);

-забороняється замотувати рану ізоляційною стрічкою.

Необхідно розкрити індивідуальний пакет (не доторкатися до тієї частини, яка буде накладена на рану), накласти перев’язочний матеріал на рану та зав’язати бантом.

Щоб зупинити кровотечу необхідно:

-підняти поранену кінцівку вгору;

-при значній кровотечі проводиться здавлення кровоносних судин за допомогою згинання кінцівки у суглобах, а також пальців, джгутом або закруткою. Пам’ятайте, джгут накладають на стегно ноги або плечову частину руки.  В усіх випадках при значній кровотечі необхідно викликати лікаря.

Перша долікарська допомога при опіках

При опіках І ступені на уражене місце накладають примочки із слабого розчину марганцевокислого калію, після чого місце опіку забинтовують.

При опіках ІІ та ІІІ ступенів одяг або взуття краще не знімати, а розірвати, зробити перев’язку як при пораненнях та направити потерпілого в медпункт.

При опіках міцними кислотами або рідким аміаком пошкоджене місце потрібно негайно промити струменем води (на протязі 10-15 хв.), а потім 5% розчином марганцевокислого калію або 10% розчином питної соди (1 чайна ложка на стакан води).У випадку попадання кислоти або її парів у очі та порожнину рота, їх потрібно прополоскати 5% розчином питної соди.

При опіках лугами уражене місце, необхідно промити великою кількістю або струменем води, а потім нейтралізувати слабким розчином оцтової кислоти або розчином борної кислоти (чайна ложка на стакан води). При попаданні концентрованих лугів або їх парів у очі та порожнину рта для промивання використовують 2% розчин борної кислоти.

Перша долікарська допомога при отруєнні

При отруєнні двоокисом вуглецю потерпілого виносять на свіже повітря. Ознаки отруєння двоокису вуглецю: головна біль, серцебиття, загальна слабкість, дзвін у вухах, стук у скронях, головокружіння, нудоту. Якщо потерпілий дихає судорожно, рідко або зовсім не дихає, необхідно до прибуття лікаря робити штучне дихання. Незалежно від стану потерпілого, його необхідно направити до лікаря.

При отруєнні формаліном, потерпілого виводять з приміщення, промивають слизові оболонки 2% розчином двовуглекислої  соди, роблять інгаляцію тим же розчином. В тяжких впадках дають вдихати кисень.

Перша допомога при непритомності, тепловому та сонячному ударах

При загрожуючій непритомності (раптові скарги на головокружіння, тошноту, стиснення в грудях, недостачі повітря, потемніння в очах) потерпілого слід покласти, нахилити голову,  припідняти ноги. Дати нюхати нашатирний спирт. Холодний компрес та лід на голову не класти. Якщо людина, працюючи в жаркому приміщенні, наприклад котельній або продуктовому відділенні, в спеку відчує раптову слабість та головну біль, необхідно звільнити його від роботи та вивести на свіже повітря в тінь. Коли з’явились явні ознаки нездужання (слабка діяльність серця, частий пульс, втрата свідомості, судорги) слід негайно винести працюючого в прохолодне приміщення, покласти на рівній поверхні, звільнити від стискуючого одягу, покласти на голову або груди холод, оббризкати холодною водою. При зупинці дихання або різкому його розкладі слід негайно робити штучне дихання до прибуття лікаря.

Перша долікарська допомога при ураженні електричним струмом

1.Якщо потерпілий у свідомості, але до цього був у непритомності або довгий час знаходився під струмом, то йому необіхдно забезпечити спокій до прибуття лікаря.

2.У разі відсутності свідомості у потерпілого, але при збереженому диханні, його необхідно розмістити на  рівній поверхні, розстебнути одяг, створити приплив свіжого повітря, вивести зайвих людей, дати понюхати нашатирний спирт, оббризкати обличчя водою, забезпечити повний спокій. Якщо дихання рідке та нерівномірне, потерпілому роблять штучне дихання та непрямий масаж серця.

3.У разі відсутності ознак життя (дихання, серцебиття) не слід вважати потерпілого мертвим, штучне дихання робити безперервно до прибуття лікаря. Ні в якому разі не прикопувати потерпілого землею, бо це не тільки безкорисно, але й шкідливо. При проведенні штучного дихання необхідно звільнити потерпілого від стискуючого дихання одягу – розстебнути комір, розв’язати шарф, послабити пояс брюк та ін. Розкрити рот, звільнити його від сторонніх предметів (виймають вставні щелепи, якщо вони є). Найбільш ефективними способами штучного дихання, є способи з рота в рот та з рота в ніс. Вдування повітря із рота проводять крізь марлю або носовий платок. При вдуванні відбувається вдих, а  при припиненні вдування – видих за рахунок звичайного стиснення клітки. Вдування повітря в легені проводять з частотою 10-12 разів на хв. до появи у потерпілого самостійного стійкого дихання та роботи серця. Одночасно з штучним диханням потерпілому проводять зовнішній (непрямий) масаж серця. Коли допомогу надає одна людина, то масаж чергують, тобто проводять глибоке вдування. А потім 5-6 натисків в ділянці серця. Коли допомогу надають дві особи, то одна виконує штучне  дихання, а друга – масаж серця. Для виконання масажу серця надаючий допомогу накладає одну руку на другу і ритмічно поштовхами 50-60 разів в хв. надавлює на нижню третину груднини, притискуючи її 3-4 см в сторону хребта,  при цьому надаючий допомогу стає на коліна зліва від потерпілого. Повторяючий цей  процес, оновлюють у потерпілого самостійно дихання та роботу серця або підтримуючи його життя до прибуття лікаря.

Відповідальність за порушення вимог щодо охорони праці

За порушення законів та інших нормативно правових актів про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, їх організацій та об’єднань винні особи притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом.

РОЗРОБИВ:

Нач.відділу охорони праці                                                                      _________________


 

Чтобы оставить комментарий зарегистрируйтесь или авторизируйтесь пожалуйста на сайте.