Інструкція з охорони праці для слюсаря-сантехіка
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
1.1. Інструкція з охорони праці є основним документом, що встановлює для робітників правила поведінки на виробництві і вимоги безпечного виконання робіт.
1.2. Знання Інструкції з охорони праці обов'язково для робітників усіх розрядів і груп кваліфікації, а також їхніх безпосередніх керівників.
1.3. Адміністрація підприємства (цеху) зобов'язана створити на робочому місці умови, що відповідають правилам по охороні праці, забезпечити робочих засобами захисти й організувати вивчення ними даної Інструкції з охорони праці.
1.4. Кожен робітник зобов'язаний:
– дотримувати вимоги даної Інструкції:
– негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику, а при його відсутності — вищестоящому керівнику про нещасний випадок, що стався, і про всіх замічених ним порушеннях вимог Інструкції, а також про несправності споруд, устаткування і захисних пристроїв;
– пам'ятати про особисту відповідальність за недотримання вимог техніки безпеки;
– тримати в чистоті і порядку робоче місце й устаткування;
– забезпечувати на своєму робочому місці схоронність засобів захисту, інструмента, пристосувань, засобів пожежегасіння і документації по охороні праці.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ виконувати розпорядження, що суперечать вимогам даної Інструкції
2. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ БЕЗПЕКИ
2.1. До роботи на дану робочу професію допускаються особи віком від 18 років, що пройшли попередній медичний огляд і не мають протипоказання до виконання вищевказаної роботи.
2.2. Робітник при прийомі на роботу повинний пройти вступний інструктаж. До допуску до самостійної роботи робітник повинний пройти:
– первинний інструктаж на робочому місці;
– перевірку знань даної Інструкції з охорони праці;
– надання першої допомоги потерпілим у зв'язку з нещасними випадками;
– навчання по програмах підготовки за професією.
2.3. Допуск до самостійної роботи оформляється відповідним розпорядженням по структурному підрозділі підприємства.
2.4. Знову прийнятому робітнику видається кваліфікаційне посвідчення, у якому повинна бути зроблена відповідна запис про перевірку знань інструкцій і правил, зазначених у п. 2.2, і право на виконання спеціальних робіт.
2.5. Робітники, що не пройшли перевірку знань у встановлений термін до самостійної роботи не допускаються.
2.6. Робітник у процесі роботи зобов'язаний проходити:
– повторні інструктажі — не рідше одного разу в квартал;
– перевірку знань Інструкції з охорони праці один раз у рік;
– медичний огляд — один раз у рік;
2.7. Особи, що одержали незадовільну оцінку при кваліфікаційній перевірці, до самостійної роботи не допускаються і не пізніше одного місяця повинні пройти повторну перевірку.
2.8. При нещасному випадку робітник зобов'язаний надати першу допомогу потерпілому до прибуття медичного персоналу. При нещасному випадку із самим робітником, у залежності від тяжкості травми, він повинний звернутися по медичною допомогу в медпункт чи сам собі надати першу допомогу (самодопомога).
2.9. Кожен працівник повинний знати місце розташування аптечки і вміти нею користатися.
2.10. При виявленні несправних пристосувань, інструмента і засобів захисту робітник повідомляє своєму безпосередньому керівнику.
ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ працювати з несправними пристосуваннями, інструментом і засобами захисту.
2.11. Щоб уникнути влучення під дію електричного струму не слід наступати чи доторкатися до обірваних проводів.
2.12. Невиконання вимог Інструкції з охорони праці для робітника розглядається як порушення виробничої дисципліни.
За порушення вимог Інструкцій робітник несе відповідальність відповідно до чинного законодавства.
2.13. У зоні обслуговування устаткування теплових мереж можуть мати місце наступні небезпечні і шкідливі виробничі фактори:
– підвищена вологість повітря;
– підвищена чи знижена температура повітря робочої зони;
– розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (підлоги, настилу);
– недостатня освітленість робочої зони;
– переміщення машин і механізмів поблизу робочого місця;
– підвищена загазованість і недостатній зміст кисню в повітрі робочої зони.
2.14. Для захисту від впливу небезпечних і шкідливих факторів необхідно застосовувати наступні засоби захисту.
При роботі поблизу рухомих механізмів варто виявляти особливу обережність, бути уважним до сигналів, подаваним водіями транспорту.
При необхідності перебування поблизу гарячих частин устаткування варто вжити заходів по захисту від опіків і дії високих температур (огородження устаткування, вентиляція, спецодяг).
При виконанні робіт на ділянках з температурою повітря вище 33°С необхідно застосовувати режим праці з інтервалами часу для відпочинку й охолодження.
Роботу в зонах з низькою температурою навколишнього повітря варто робити в теплому спецодязі і чергувати за часом з перебуванням у теплі.
При підвищеній загазованості повітря робочої зони необхідно працювати в протигазовому респіраторі (РПГ-67, РУ-60м і ін.) чи протигазі.
При перебуванні в колодязях, камерах, каналах, тунелях і в ремонтній зоні слюсар повинний носити захисну каску для захисту голови від ударів випадковими предметами і виступаючих частин.
При недостатній освітленості робочої зони варто застосовувати додаткове місцеве освітлення. При роботах у теплофікаційних камерах повинні застосовуватися переносні світильники напругою не більш 12 В або ліхтарик.
При роботах на висоті більш 1,3 м над рівнем землі, підлоги, площадки необхідно застосовувати запобіжний пояс, при необхідності з канатом, що страхує.
2.15. Слюсар-сантехнік повинний працювати в спецодязі і спецвзутті і застосовувати інші засоби захисту, видавані відповідно з діючими галузевими нормами.
2.16. Слюсарю—сантехніку безкоштовно повинні видаватися відповідно до галузевих норм наступні засоби індивідуального захисту:
- костюм бавовняний (на 12 міс);
- куртка бавовняна утеплена (на 12 міс);
- штани бавовняні утеплені (на 12 міс);
- чоботи гумові (на 12 міс);
- чоботи кирзові (на 12 міс);
- рукавиці комбіновані (на 1 міс).
При видачі подвійного змінного комплекту спецодягу термін носки повинний подвоюватися.
У залежності від характеру робіт і умов їхнього виробництва слюсарю безкоштовно тимчасово повинно видаватися додатковий спецодяг і захисні засоби для цих умов.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
3.1. Перед початком роботи слюсар-сантехнік повинний:
– упорядкувати спецодяг. Рукава і відлоги спецодягу варто застебнути на всі ґудзики, волосся забрати під головний убір. Одяг необхідно заправити так, щоб не було звисаючих кінців чи частин, що розвіваються. Взуття повинне бути закритим і на низькому каблуці. Забороняється засукувати рукава спецодягу;
– перевірити на робочому місці наявність і придатність засобів захисту; інструмента і пристосувань, а також електричного ліхтаря, засобів пожежегасіння, плакатів чи знаків безпеки.
3.2. Інструмент і пристосування повинні відповідати наступним вимогам:
– рукоятки молотків, зубил повинні бути гладкими і не мати тріщин. До вільного кінця рукоятки повинні трохи товщати в запобіганні вислизання з рук;
– поверхні гайкових ключів не повинні мати збитих скосів, а рукоятки — заусениць;
– полотнина пилки (по металу, дереву) не повинна мати тріщин, випучин, подовжньої хвилястості, раковин від корозії;
– лопата повинна мати гладку рукоятку, міцно закріплену у власнику і зрізану похило до площини лопати;
– інструменти ударної дії (крейцмейселі, борідки, просічки, керни й ін.) повинні мати гладку потиличну частину без тріщин, заусениць, наклепу і скосів. На робочому кінці не повинне бути ушкоджень;
– при роботі з клинами чи зубилом за допомогою кувалд повинні застосовуватися клинодержаки з рукояткою довжиною не менш 0,7 м;
– напилки повинні мати ручки з металевими кільцями;
– тиски повинні бути міцно укріплені на верстаті, мати на губках неспрацьовану насічку; рухливі частини тисків повинні переміщатися без заїдань, ривків і надійно фіксуватися в необхідному положенні; рукоятки тисків і накладні планки не повинні мати забоїн і заусениць;
– тиски повинні мати пристрій, що запобігає повне вигвинчування ходового гвинта з гайки;
– ручна шліфувальна машинка повинна мати захисний кожух, прокладку між каменем і притискним диском, клеймо іспиту каменю. Камінь повинний бути без тріщин, діаметром, що відповідає числу оборотів машинки. Шланги подачі повітря в з'єднаннях між собою і з корпусом машинки повинні кріпитися хомутами. При роботі варто періодично перевіряти вібрацію машинки;
– шліфувальні і заточувальні верстати з горизонтальною віссю обертання кола, при роботі на який вироби, що шліфуються, утримуються руками, повинні бути обладнані захисним екраном з оглядовим вікном. Відкидання екрана повинне бути зблоковано з пуском шпинделя верстата:
– для пневматичного інструмента забороняється використовувати шланги, що мають ушкодження; кріпити шланги дротом
– забороняється; приєднувати шланги до пневматичного інструмента і з'єднувати їх між собою необхідно за допомогою ніпелів чи штуцерів і стяжних хомутів. Місця кріплення не повинні пропускати повітря. До приєднання шланга до пневматичного інструмента повинна бути продута повітряна магістраль, а після приєднання шланга до магістралі повинний бути продутий і шланг.
Забороняється працювати з інструментом, рукоятки якого посаджені на загострені кінці (напилки, шабери) без металевих кілець.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ
4.1. Обходи й огляди устаткування слюсар-сантехнік повинний робити тільки з відому вищестоящого персоналу.
4.2. Обходи устаткування необхідно здійснювати групою, що складається не менш чим із двох чоловік. При спуску в камеру чи виконанні роботи в ній бригада повинна складатися не менш чим із трьох чоловік.
При обході теплотраси слюсар-сантехнік крім слюсарних інструментів повинний мати ключ для відкривання люка камери, гачок для відкривання камер, огородження для установки їх у відкритих камер і на проїзній частині вулиці, освітлювальні засоби (акумуляторні ліхтарі, ручні світильники напругою не більш 12 В у вибухозахищеному виконанні), а також газоаналізатор.
4.3. Забороняється для скорочення маршруту обходу перестрибувати чи перелазити через трубопроводи. Переходити через трубопроводи тільки в місцях, де маються перехідні містки.
4.4. Забороняється відкривати і закривати кришки підземних люків безпосередньо руками, гайковими ключами чи іншими не призначеними для цього предметами. Відкривати кришки слюсар повинний спеціальними гаками, довжиною не менш 500 мм.
Забороняється залишати люки відкритими після закінчення робіт.
4.5. Слюсар-сантехнік повинний перевіряти стан підлог, ґрат, приямків, огороджень площадок, закріпленого устаткування, наявність нумерацій і написів на устаткуванні й арматурі трубопроводів. При виявленні необгороджених прорізів слюсар повинний ужити заходів, що попереджають падіння і травмування людей (огородження канатами і вивішування попереджувальних знаків безпеки).
4.6. При виявленні дефектів устаткування, що представляють небезпеку для людей і цілісності устаткування, слюсар повинний ужити заходів до негайного його відключення.
4.7. Підлягаюча ремонту ділянка трубопроводу щоб уникнути влучення в неї пари чи гарячої води, повинна бути відключена з боку як суміжних трубопроводів і устаткування, так і дренажних і обвідних ліній. Дренажні лінії і повітряники повинні бути відкриті.
4.8. Відключати трубопроводи необхідно двома послідовно встановленими засувками. Дренажний пристрій між ними повинен бути безпосередньо з'єднаним з атмосферою. У випадках з бесфланцевою арматурою, коли не можна відключити трубопровід двома засувками (60 кгс/см2), допускається відключати ремонтну ділянка однією засувкою. При цьому не повинно бути ширяння (витоку) через відкритий на час ремонту на відключеній ділянці дренаж.
4.9. Із трубопроводів, відключених для ремонту, варто зняти тиск і звільнити їх від пари і води. З електроприводів арматури, що відключає — зняти напругу, а з ланцюгів керування електроприводами — запобіжники.
Вся арматура, що відключає, повинна бути в закритому стані.
Вентилі відкритих дренажів, з'єднаних безпосередньо з атмосферою, повинні бути відкриті. Вентилі дренажів закритого типу після дренування трубопроводу повинні бути закриті: між запірною арматурою і трубопроводом повинна бути арматура, безпосередньо з'єднана з атмосферою. Арматура, що відключає, і вентилі дренажів повинні бути обв'язані ланцюгами чи заблоковані іншими пристосуваннями і замкнені на замки.
На вентилях і засувках арматури, що відключає, варто вивішувати знаки безпеки.
4.10. При роботі з інструментом слюсар не повинний класти його на поруччя чи огородження, необгороджений край площадки, а також у країв люків, колодязів і каналів. Положення інструмента на робочому місці повинне усувати можливість його скочування чи падіння.
4.11. При відкручуванні і закручуванні гайок і болтів подовжувати гайкові ключі додатковими важелями забороняється.
4.12. Добивку сальників компенсаторів і арматури допускається робити при надлишковому тиску в трубопроводах не більш 0,2 МПа (2кгс/см2) і температурі теплоносія не вище 45°С.
Заміняти чепцеве набивання компенсаторів дозволяється після повного спорожнювання трубопроводів.
4.13. При роботах інструментом ударної дії слюсар повинний користатися захисними окулярами для запобігання влучення в очі твердих часток.
При перенесенні чи перевезенні інструмента гострі частини його повинні бути захищені.
4.14. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ під час роботи:
- доторкатися до гарячих частин устаткування, трубопроводів і інших елементів, що мають температуру 45°С и вище;
- знаходитися поблизу фланцевих з'єднань і арматури трубопроводів, люків і лазів, якщо це не викликано виробничою необхідністю;
- відкривати дверки розподільних шаф, щитів і зборок, робити очищення світильників і заміну перегорілих ламп освітлення, доторкатися до оголених чи неізольованих проводів;
- зупиняти вручну обертові чи механізми, що рухаються;
- експлуатувати несправне устаткування, а також устаткування з несправними чи відключеними пристроями аварійного відключення блокувань, захистів і сигналізації;
- спиратися і ставати на бар'єри площадок, поручневі огородження, запобіжні кожуха муфт і підшипників, ходити по трубопроводах, а також по конструкціях і перекриттям, не призначеним для проходу по них і що не мають спеціальних огороджень і поруччя;
- пересуватися по випадково кинутих предметах (цеглинам, дошкам і т.п.);
- знаходитися в зоні провадження робіт по підйому і переміщенню вантажів вантажопідйомними механізмами і навантажувачами;
- робити прибирання поблизу механізмів без запобіжних огороджень чи з погано закріпленими огородженнями;
- намотувати обтиральний матеріал на руку чи пальці при обтиранні зовнішніх поверхонь працюючих механізмів. Як обтиральний матеріал варто застосовувати бавовняні чи лляні ганчірки, що знаходяться в металевій шухляді, що закривається. Брудний обтиральний матеріал повинний збиратися в окремі спеціальні шухляди;
- застосовувати при прибиранні металеві прутки, стрижні та інші підручні випадкові засоби і пристосування;
- застосовувати при прибиранні приміщень і устаткування пальні речовини (бензин, гас, ацетон і ін.);
- чистити, обтирати і змазувати обертові частини чи механізмів, що рухаються, через огородження і просовувати руки за них для змащення і прибирання.
4.15. При закритті і відкритті арматури варто діяти обережно; використовувати для цієї мети ломи, труби й інші предмети забороняється.
Відкривати і закривати повітряники маховиками від руки повільно й обережно. Застосування для цих цілей ключів і інших підоймових пристосувань забороняється.
4.16. Місця скидання води з трубопроводів, що промиваються, повинні відгороджуватися.
Роботи з іспитів теплових мереж повинні проводитися по програмі і наряду, затвердженим головним інженером підприємства.
4.17. При іспитах у період проходження теплоносія з високою температурою (вище 100°С) і підйому тиску до 20 кгс/см2. у камери опускатися забороняється.
4.18. У запобіганні зриву різьблення сполучні штуцера контрольно-вимірювальної апаратури (для усунення течі через різьблення) варто підтягувати тільки гайковими ключами відповідного розміру при тиску не більш 0,3 МПа (3 кгс/см2). Перед підтягуванням варто перевіряти стан видимої частини різьблення, особливо на штуцерах повітряників.
4.19. Влазити в трубопровід для огляду й очищення від сторонніх предметів дозволяється на прямолінійних ділянках довжиною не більш 150 м і діаметрі не менш 800 мм.
При цьому повинний бути забезпечений вільний доступ з обох кінців трубопроводу. Огляд проводиться трьома слюсарями, з яких двоє знаходяться в обох торців трубопроводу.
Наявні на ділянці відгалуження, перемички і з'єднання з іншими трубопроводами повинні бути надійно відключені.
Працювати в трубопроводі в брезентовому костюмі і рукавицях, у чоботях, наколінниках, окулярах і касці. Кінець рятувального каната запобіжного пояса повинний знаходитися в руках того, що спостерігає, біля входу у трубопровід. Біля виходу із трубопроводу, у спостерігаючого, повинний бути ліхтар, що освітлює всю його ділянку.
4.20. При підтяжці болтових з'єднань фланців і лючків слюсар повинний розташовуватися в протилежній стороні від можливого викиду струменя води, пари чи газоповітряного суміші при зриві різьблення.
Затяжку болтів варто робити поступово, по черзі з діаметрально протилежних сторін. Підтяжка фланцевих і муфтових з'єднань при наявності тиску в системі забороняється.
4.21. При виконанні робіт із проїзної частини дороги в обидва боки руху транспорту на відстані не менш 15 м від відкритих люків підземних споруджень необхідно встановлювати бар'єри і дорожні знаки, що перешкоджають руху в даному місці, а в темний час доби й в інших умовах недостатньої видимості, огородження повинні бути позначені електричними сигнальними лампами напругою не більш 42 В.
4.22. Обгороджена зона в зимовий час повинна бути очищена від снігу, льоду і посипана піском.
4.23. Слюсар повинний знати місця, небезпечні у відношенні загазованості
У цих місцях забороняється:
- паління;
- виконання робіт з використанням відкритого вогню (без наряду на газонебезпечні роботи);
- застосування електричного інструмента, що дає іскріння і електроосвітлювальної арматури в не вибухобезпечному виконанні;
- застосування механічного інструмента (молотки, кувалди ін.) не з кольорових металів і їхніх сплавів;
- користатися взуттям, підбите сталевими цвяхами і підковами;
- перевіряти наявність витоків газу за допомогою відкритого вогню.
4.24. При відкриванні люка підземного спорудження чи резервуара варто стояти з навітряної сторони (спиною до вітру).
4.25. Перш, ніж входити в газонебезпечне приміщення, необхідно зробити аналіз повітряного середовища на зміст газу в ньому. Наявність газу повинна визначатися за допомогою газоаналізатора вибухозахищеного типу.
Забороняється спускатися в підземні спорудження і резервуари для добору проб повітря.
Добори проб варто робити з верхньої зони камери, спускаючи кінець шланга на 20-30 см, і з нижньої зони камери, при цьому кінець шланга опускають не більш 1 м від підлоги.
4.26. До початку і під час роботи в підземному спорудженні чи в резервуарі повинна бути забезпечена природна чи примусова його вентиляція, з обов'язковим відкриттям не менш двох люків.
Забороняється робити вентиляцію підземного спорудження чи резервуара киснем.
Якщо природна і примусова вентиляція не забезпечує повне видалення шкідливих речовин, спуск у підземне спорудження чи резервуар дозволяється тільки в шланговому протигазі.
4.27. Забороняється спуск і провадження робіт у запарених підземних і підвальних спорудженнях. Не дозволяється спускатися в підземні (підвальні) спорудження і резервуари, заповнені водою з температурою вище 45°С незалежно від рівня, і температурою нижче 45°С с висотою рівня більш 200 мм.
При наявності води (рідкого середовища) необхідно користатися гумовим взуттям.
4.28. Працювати в теплових камерах при температурі повітря вище 33°С допускається тільки у виняткових випадках (при аваріях), з дозволу керівника робіт і під його безпосереднім керівництвом із застосуванням повітряно-душуючих установок і вживанням необхідних заходів для запобігання опіків персоналу.
Робота повинна проводитися в теплому спецодязі.
4.29. Роботи усередині підземних споруджень чи резервуарах, а також періодичні огляди зі спуском у них варто робити в складі бригади, що складає не менш чим із трьох чоловік, з яких двоє повинні знаходитися біля люка і стежити за станом працюючого і повітрянозабірним патрубком шлангового протигаза.
4.30. Наблюдаючий не має права відлучатися від люка і відволікатися на інші роботи, поки в підземному спорудженні знаходиться людина.
Якщо працюючий у підземному спорудженні відчує себе погано, він повинний припинити роботу і вийти на поверхню.
При необхідності надання допомоги один з наблюдаючих повинний спуститися до потерпілого, попередньо надягши протигаз і рятувальний пояс і передавши кінець рятувальної мотузки тому, що нагорі.
4.31. До початку роботи необхідно перевірити справність протигаза і шлангів.
У протигаза з примусовою подачею повітря повинна бути перевірені повітродувка і її приводи
Герметичність протигаза і шланга перевіряється затисненням рукою кінця шланга при надягнутому протигазі. Якщо в такім положенні дихати неможливо, то протигаз справний.
4.32. При роботі усередині газонебезпечного підземного спорудження чи резервуара застосування рятувальних поясів і мотузок обов'язково.
4.33. В обидва боки руху транспорту на відстані 10-15 м від відкритих люків підземних споруджень, розташованих на проїзній частині, повинний установлюватися дорожній знак. Поза населеними пунктами на відстані не менш 50 м від місця проведення робіт з боку руху транспорту додатково виставляється попереджуючий дорожній знак. Місце провадження робіт повинне бути обгороджено. У темний час доби й в умовах недостатньої видимості дорожні знаки й огородження повинні бути освітлені лампами напругою не більш 42 В. Обгороджена зона в зимовий час повинна бути очищена від снігу, льоду і посипана піском.
4.34. При роботі з приставних і розсувних сход на висоті більш 1,3 м необхідно застосовувати запобіжний пояс, закріплений за конструкцію чи спорудження за сходи за умови надійного її кріплення до конструкції.
4.34. Забороняється зрощування більш двох дерев'яних приставних сход.
4.35. Працювати з приставних сходів, стоячи на сходинках, знаходитися на відстані менш 1 м від верхнього її кінця, забороняється.
4.36. Забороняється працювати на переносних сходах і драбинах біля і над обертовими механізмами.
4.37. Ремонтні роботи з застосуванням вантажопідйомних механізмів і транспорту варто виконувати з дотриманням наступних заходів безпеки:
- строповку вантажів може робити, слюсар, що пройшов спеціальне навчання і має на це право;
- перед початком вантажно-розвантажувальних робіт слюсар-стропальник повинний перевірити стан вантажозахватних засобів (тросів, пристосувань);
- обв'язку і зачіпку вантажів необхідно робити у відповідності зі схемами строповки вантажів, під ребра варто підкладати спеціальні бруски, що охороняють стропи від ушкоджень;
- забороняється користатися ушкодженими чи немаркованими вантажопідйомними пристосуваннями, підправляти ударами лому стропи на піднятому вантажі, знаходитися при підйомі вантажу під ним і під стрілою крана.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПО ЗАКІНЧЕННІ РОБОТИ
5.1. Перед закінченням зміни необхідно:
- зробити в журналі дефектів запис про виявлені несправності;
- весь інструмент, пристосування і засоби захисту упорядкувати і розмістити в шафах і стелажах;
- повідомити своєму безпосередньому керівнику про виявлені несправності устаткування і порушеннях техніки безпеки.
5.2. Зняти спецодяг і робоче взуття, забрати їх у шафку для робочого одягу, ретельно вимити руки з милом, прополоскати рот і, при необхідності, прийняти душ.
6. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНІЙ СИТУАЦІЇ.
В аварійній ситуації необхідно :
- роботу припинити, електроустаткування відключити від мережі;
- при загорянні використовувати вуглекислотний або порошковий вогнегасники, про пожежу повідомити в пожежну охорону;
- ужити заходів по евакуації людей і наданню першої медичної допомоги потерпілим;
- доповісти про те, що трапилося, безпосереднього керівника;
- ужити заходів до збереження обстановки на робочому місці в тім виді, у якому вона була на момент події, якщо це не загрожує життю й здоров'ю працюючих і не приведе до більш важких наслідків.