Охрана Труда

Інструкція з охорони праці для водія вантажного автомобіля

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Дія інструкції поширюється на всі підрозділи підприємства.

1.2. По даній інструкції водій автомобіля інструктується перед початком роботи на підприємстві (первинний інструктаж), а потім через кожні шість місяців (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться до "Журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці"; в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис інструктуючого та водія автомобіля.

1.3. Власник повинен застрахувати водія від нещасних випадків та професійного захворюван­ня. У разі пошкодження здоров'я з вини власника він (водій) має право на відшкодування заподія­ної йому шкоди.

1.4. За невиконання даної інструкції водій несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

1.5. До керування автомобілями та їх обслуговування допускаються особи віком не молодше 18 років, які мають спеціальну підготовку і отримали посвідчення на право керування автомобі­лем відповідної категорії, пройшли медичне обстеження, вступний інструктаж, з охорони праці інструктаж на робочому місці та інструктаж з пожежної безпеки.

1.6. При оформленні водія на роботу за ним наказом по підприємству закріплюється певний автомобіль.

1.7. Після зарахування на роботу водій повинен прийняти автомобіль по акту та виконувати тільки ту роботу, котра дозволена керівництвом та по якій він проінструктований.

1.8. Без дозволу та інструктажу виконувати роботу, яка не входить в обов'язки водія, заборо­няється.

1.9. Водій повинен:

1.9.1. Виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку.

1.9.2. Користуватись спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту.

1.9.3. Пам'ятати про особисту відповідальність за виконання правил охорони праці та відпов­ідальність за товаришів по роботі.

1.9.4. Вміти надавати першу медичну допомогу потерпілим при нещасних випадках.

1.9.5. Вміти користуватись первинними засобами пожежогасіння

1.9.6. Не виконувати вказівок, які суперечать правилам охорони праці та правилам дорожньо­го руху.

1.9.7. Виконувати тільки ту роботу, яка доручена керівництвом та по якій проінструктований.

1.9.8. Знаходячись на території автопідприємства:

1.9.8.1. Бути уважним до сигналів водіїв рухомого транспорту.

1.9.8.2. Ходити по тротуарах, доріжках, переходах, спеціально призначених для цього, трима­ючись правої сторони

1.9.8.3. Не торкатись електрообладнання та електродроту, арматури загального освітлення, не відкривати дверці електрошаф.

1.9.8.4. Не вмикати і не зупиняти (крім аварійних випадків) машини, верстати та механізми, робота на яких не передбачена керівництвом.

1.9.8.5. Не проходити і не стояти під піднятим вантажем; не їздити на підніжках та крилах автомобіля.

1.9.8.6. Не працювати при ремонті автомобіля несправним інструментом або на несправному обладнанні.

1.10. Основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які можуть діяти на водія:

1.10.1. Конструктивні недоліки транспортних засобів.

1.10.2. Несправність транспортних засобів.

1.10.3. Порушення режиму праці та відпочинку.

1.10.4. Порушення правил дорожнього руху водіями та пішоходами.

1.10.5. Незадовільні метеорологічні умови.

1.10.6. Концентрація шкідливих речовин в робочій зоні.

1.10.7. Ослаблення самоконтролю, непотрібний ризик.

1.10.8. Незадовільний психологічний клімат в колективі підприємства.

1.10.9. Наїзди проїжджаючих транспортних засобів.

1.10.10. Наїзди при зчепленні або розчепленні автомобілів з причепом (напівпричепом), за­пуску двигуна, самовільному русі транспортних засобів.

1.10.11. Термічні фактори (пожежі, вибухи при подачі палива в карбюратор двигуна самопли­вом, перевірці наявності палива в баці з використанням відкритого полум'я, витікання газу із газо­балонної установки; опіки парою, водою із радіатора).

1.10.12. Злочинні дії пасажирів та інших осіб.

1.10.13. Падіння піднятого кузова автомобіля-самоскида, перекидної кабіни вантажного авто­мобіля, вивішених на домкраті частин автомобілів.

1.10.14. Підвищені рівні шуму і вібрації.

1.10.15. Підвищена температура і швидкість руху повітря в теплий період року.

1.10.16. Наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (вуглецю і азоту оксидів, акро­леїну, вуглеводнів аліфатичних граничних, формальдегіду, метилмеркаптанів).

1.11. Водій забезпечується спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту: рукавиці комбіновані, жилет сигнальний; при перевезенні курних матеріалів: костюм бавовняний, рукавиці комбіновані, жилет сигнальний; при перевезенні різних речовин 1-го і 2-го класів небезпеки і силь-нопахучих вантажів, інфікованих матеріалів: костюм бавовняний, рукавиці комбіновані, жилет сигнальний; при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту автомобіля додатково: костюм бавовняний, рукавиці комбіновані; при виконанні робіт з технічного обслуговування та ремонту на оглядових канавах, підйомниках і естакадах додатково: каска будівельна з підшолом­ником; при роботі на етильованому бензині, на час роботи на лінії: фартух гумовий з нагрудни­ком, рукавиці гумові, нарукавники хлорвінілові.

1.12. До робочого місця водія автомобіля ставляться такі вимоги:

1.12.1. Вітрове та бокове скло не повинно мати тріщин та затемнень, не допускається викори­стовувати додаткові предмети або наносити покриття, що обмежують оглядовість з місця водія, погіршують прозорість скла.

1.12.2. Бокові стекла повинні плавно пересуватись від ручки склопідйомних механізмів.

1.12.3. На сидінні та спинці сидіння не допускаються провали, рвані місця, виступні пружини
та гострі кути; сидіння та спинка повинні мати справне регулювання, що забезпечує зручну посад­
ку водія.                                                                                                                                    ,.,

1.12.4. Ручки біля дверного прорізу, замки усіх дверей кузова або кабіни повинні бути справ­ними.

1.12.5. Підлога кабіни автомобіля повинна застилатися килимком, що не має випадкових от­ворів та інших пошкоджень.

1.12.6. Санітарно-технічні засоби (вентиляція, опалювання, теплоізоляція тощо) повинні бути в робочому стані і забезпечувати підтримування в кабіні параметрів мікроклімату згідно з вста­новленими нормами.

1.13. Органи керування автомобілем повинні бути із справними ущільнювачами, що перешкод­жають проникненню відпрацьованих газів до його кабіни.

1.14. Системи живлення, мащення та охолодження повинні бути справними і не мати течі па­лива, масла, антифризу, води.

1.15. У кабіні водія не повинно бути ніяких пристроїв та елементів паливної системи.

Розміщення елементів паливної системи повинно бути таким, щоб у разі витікання паливо попадало тільки на дорогу і повністю виключало можливість його попадання на елементи вихлоп­ної системи.

1.16. Елементи і з'єднання системи випуску відпрацьованих газів повинні знаходитись у справ­ному стані.

1.17. Вентиляція картера двигуна повинна працювати справно, не допускаючи прориву газів у підкапотний простір.

1.18. Стоянкова гальмівна система повинна забезпечувати нерухомий стан транспортного за­собу на шляху з уклоном не менше 16 %, для вантажних автомобілів та автопоїздів у споряджено­му стані — не менше 31%.

1.19. Стоянкова гальмівна система причепа (напівпричепа) при від'єднанні його від тягача повинна забезпечувати нерухомий його стан на уклоні, значення якого встановлені в п. 1.18. для відповідної категорії транспортного засобу, до якої відноситься тягач.

1.20. Диски колес повинні надійно кріпитися на маточинах. Замкові кільця повинні бути справ­ними і правильно встановлені на своїх місцях. Не допускається наявності тріщин та погнутості дисків коліс.

1.21. Технічний стан електрообладнання автомобіля повинен забезпечувати пуск двигуна за допомогою стартера, безперебійне та своєчасне запалювання суміші у циліндрах двигуна, безвідмов­ну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також вик­лючати можливість іскроутворення у проводах і затискачах. Усі проводи електрообладнання по­винні бути укріплені і мати надійну непошкоджену ізоляцію, що виключає можливість їх обриву, перетирання, зношення або короткого замикання.

1.22. Запобіжники системи електрообладнання, що застосовуються для заміни спрацьованих, повинні відповідати технічним вимогам.

1.23. Акумуляторна батарея повинна бути надійно закріплена. Не допускається течі електрол­іту із моноблоку акумуляторної батареї.

1.24. При направленні у рейс тривалістю більше 1 доби вантажні автомобілі повинні додатко­во укомплектовуватися підставками (козелками), лопатою, буксирним пристроєм, запобіжною вилкою (переносним пристроєм) для замкового кільця колеса, а взимку — додатково ланцюгами проти ковзання.

1.25. Храповик колінчастого валу повинен мати неспрацьовані прорізи, а пускова рукоятка -пряму шпильку відповідної довжини та міцності. Ручка пускової рукоятки повинна бути гладкою, без задирок.

1.26. Двері кабін , капоти повинні бути із справними обмежувачами відкривання і фіксатора­ми відкритого та закритого положення.

1.27. Вантажні автомобілі з переднім розміщенням кабін (кабіни яких підіймаються) повинні мати для їх фіксації справні заскочки на упорах.

1.28. Кузов вантажного бортового автомобіля, причепа та напівпричепа не повинен мати по­ламаних брусів та дошок; технічний стан бортів повинен виключати можливість випадання ванта­жу під час руху автомобіля.

1.29. Борта кузовів повинні вільно відкриватися, мати справні петлі та запори.

1.30. Причепи, напівпричепи і автомобілі, призначені для перевезення довгомірних вантажів, повинні обладнуватися справними відкидними стояками та щитами (останні установлюють між кабіною та вантажем) і мати поворотні круги, споряджені пристроями для закріплення цих кругів під час руху автомобіля без вантажу.

1.31. Поворотне обладнання причепів та напівпричепів (поворотні візки або керовані колеса) повинно мати справні блокувальні пристрої.

1.32. Причепи (крім одновісних та розпусків) повинні мати справні пристрої, що підтримують зчіпну петлю дишля у положенні, яке полегшує зчеплення та розчеплення з тяговим автомобілем.

1.33. Зчіпний пристрій тягача і причепа повинен бути справним.

1.34. Одновісні причепи (крім розпусків) повинні мати справні опорні стояки, що забезпечу­ють стійкість причепів у відчепленому стані, та механізми їх підіймання-опускання.

1.35. Всі причепи та напівпричепи, за виключенням одновісних, повинні мати справне стоян­кове гальмо, яке забезпечує утримання їх після від'єднання від тягача, а також не менше двох упор­них колодок.

1.36. Напівпричепи повинні бути обладнані та мати справні опорні пристрої для підтримання їх передньої частини у відчепленому стані та забезпечення зручності зчеплення (розчеплення) на­півпричепів.

1.37. Замок сідельно-зчіпного пристрою повинен після зчеплення закриватися автоматично.

1.38. Розблокування замка сідельно-зчіпного пристрою повинно здійснюватися вручну за до­помогою рукоятки.

При розчепленні замок повинен залишатися у відкритому положенні.

1.39. Кожен автомобіль повинен бути забезпечений противідкатними упорами (не менше 2шт.) для шдкладування під колеса, а також медичною аптечкою, знаком аварійної зупинки, вогнегасником.

1.40. Для запобігання виникнення пожежі на автомобілі забороняється:

1.40.1. Допускати на двигуні та карбюраторі скопичення бруду та мастила.

1.40.2. Залишати в кабіні та на двигуні забруднені маслом та паливом використані ганчірки.

1.40.3. Експлуатувати несправні прилади системи живлення.

1 .40.4. Застосовувати для миття двигуна бензин та інші легкозаймисті рідини.

1.40.5. Подавати при несправній системі живлення бензин в карбюратор безпосередньо з ємкості шлангом, або іншим способом.

1.40.6. Палити в безпосередній близькості приладів живлення двигуна.

1.40.7. Користуватись відкритим вогнем при визначенні та ліквідуванні несправностей ме­ханізмів; підігрівати коробку змінних передач, двигун відкритим полум'ям. 1.41. Власник не має права:

1.41.1. Примушувати водія (а водій не має права виїжджати на автомобілі) виїжджати на лінію, якщо технічний стан автомобіля або його обладнання не відповідають "Правилам дорожнього руху", "Правилам по охороні праці на автомобільному транспорті" та "Правилам технічної експ­луатації рухомого складу автомобільного транспорту".

1.41.2. Направляти водія в рейс, якщо він не мав до виїзду відпочинку, передбаченого чинним законодавством про працю (відпочинок повинен бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній відпочинку робочий день (зміну) з урахуванням перерви на відпочинок і харчування.

1.42. При травмуванні або захворюванні необхідно припинити роботу і доповісти механіку або звернутися в медпункт.

1.43 При роботі автомобіля на газовому паливі водій додатково повинен бути проінструкто­ваний по правилам безпечної експлуатації газобалонних та газових установок.

II. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. При підготовці вантажного автомобіля до виїзду на лінію необхідно перевірити:

2.1.1. Технічний стан автомобіля, особливу увагу слід звернути на справність гальмової систе­ми, кермового керування, приладів освітлення й сигналізації, шин, склоочисників, а також чи пра­вильно встановлено дзеркало заднього огляду, чи видно номерні знаки

2.1.2. Перевірити відсутність течі палива, мастила, води тощо.

2.1.3. Наявність інструменту та пристроїв

2.1.4. Заправку автомобіля паливом, мастилом, водою, рідиною для гальм, рівень електроліту в акумуляторній батареї.

2.1.5. На автомобілях, що експлуатуються з причепами або напівпричепами, необхідно ре­тельно перевірити стан зчіпних і запобіжних пристроїв.

2.2. Перед виїздом з гаража необхідно пройти медичний огляд та одержати підтвердження механіка про справність автомобіля.

23. Перед запуском двигуна необхідно переконатися, що автобус загальмований стоянковим гальмом, а важіль перемикання передач поставлений у нейтральне положення.

2.4. Запуск двигуна повинен робитися за допомогою стартера. Використовувати пускову ру­коятку дозволяється тільки у виняткових випадках.

При запусканні двигуна автомобіля пусковою рукояткою необхідно, крім вимог згідно з п. 2.3, додатково додержуватись таких вимог:

2.4.1. Встановити упорні колодки з обох сторін колеса.

2.4.2. Пускову рукоятку прокручувати знизу догори.

2.4.3. Не брати рукоятку в обхват.

2.2.4. При ручному регулюванні випередження запалювання установлювати пізнє запалювання. 2.4.5. Не включаючи запалювання, провернути колінчастий вал, переконавшись, що важіль перемикання передач знаходиться у нейтральному положенні, включити запалювання.

2.4.6. Не застосовувати будь-яких важелів та підсилювачів, що діють на пускову рукоятку або храповик колінчастого валу.

2.5. Забороняється здійснювати запуск двигуна шляхом буксирування автомобіля та переми­кання ланцюга живлення стартера.

2.6. Перед запуском двигуна автомобіля, який підключений до системи підігрівання, необхід­но відключити та від'єднати елементи підігрівання.

2.7. При заправленні автомобіля забороняється:

2.7.1. Палити та користуватися відкритим вогнем.

2.7.2. Проводити ремонтні та регулювальні роботи.

2.7.3. Заправляти автомобіль паливом при працюючому двигуні.

2.7.4. Допускати перелив та розлив палива.

2.7.5. Знаходження пасажирів у кабіні або кузові.

2.8. Перед заправкою системи охолодження антифризом необхідно:

2.8.1. Перевірити, чи немає в системі охолодження (в з'єднувальних шлангах, радіаторі, саль­никах водяного насоса тощо) течі, а при наявності — необхідно її ліквідувати.

2.8.2. Промити систему охолодження чистою гарячою водою.

2.9. Заправку системи охолодження двигуна антифризом і гальмівної системи гальмівною ріди­ною слід проводити тільки за допомогою спеціально призначеної для цієї мети посудини. Заправ­на посудина повинна бути очищена і промита, мати відповідний напис: "Тільки для антифризу" або "Тільки для гальмівної рідини".

При роботі з цими рідинами необхідно вжити заходи, що виключають попадання в них на­фтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо).

2.10. Заливати антифриз у систему охолодження без розширювального бачка слід не до горло­вини радіатора, а на 10 % менше об'єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється більше води, що може призвести до його витікання.

2.11. Після кожної операції з гальмівною рідиною та антифризом (одержання, видача, заправ­ка автомобіля, перевірка якості) треба ретельно мити руки водою з милом. При випадковому за­ковтуванні антифризу або гальмівної рідини потерпілому повинна бути негайно надана медична допомога.

2.12. Забороняється допускати до роботи з антифризом і гальмівною рідиною осіб, які не прой­шли інструктажу з вимог безпеки при їх використанні та зберіганні.

2.13. Зчеплення та розчеплення автомобілів з причепами та напівпричепами повинно прово­дитися тільки на рівній неслизькій поверхні з твердим покриттям.

2.14. Зчеплення автопоїзда, який складається із автомобіля та причепа, повинні проводити три чоловіка — водій, робітник-зчіплювач та особа, яка координує їх роботу. При цьому водій подає автомобіль назад самим малим ходом, суворо виконуючи команди особи, яка координує проведення зчеплення.

2.15. Координуюча особа повинна знаходитися на місці, з якого йому одночасно добре видно водія та робітника-зчіплювача протягом усього періоду проведення зчеплення. Подавати допомо­гу зчіплювачу, а також покидати йому своє місце до закінчення зчеплення забороняється.

2.16. У виключних випадках (дальні рейси, перевезення сільськогосподарських продуктів з полів тощо) зчеплення дозволяється проводити одному водію. У цьому випадку він повинен:

2.16.1. Загальмувати причіп стоянковим гальмом.

2.16.2. Перевірити стан буксирного обладнання.

2.16.3. Покласти упорні колодки під задні колеса причепа.

2.16.4. Провести зчеплення, включаючи з'єднання гідравлічних, пневматичних та електрич­них систем автомобіля та причепів, а також кріплення страховочних тросів (ланцюгів) на приче­пах, що не мають автоматичного обладнання.

2.17. Забороняється проводити зчеплення при несправності дишля причепа (відсутність пру­жин дишля, упора, їх несправності тощо).

2.18. Перед початком руху заднім ходом необхідно зафіксувати поворотний круг причепа сто­порним пристроєм.

2.19. Водій перед зчепленням напівпричепа повинен оглянути його та переконатись у справ­ності.

2.20. При зчепленні та розчепленні поздовжні осі автомобіля-тягача і напівпричепа повинні розташовуватися на одній прямій.

Борти напівпричепа при зчепленні та розчепленні повинні бути закриті.

Перед зчепленням необхідно переконатися у тому, що сідельно-зчіпний пристрій, шкворень та їх кріплення справні; напівпричеп загальмований стоянковим гальмом; передня частина напівпри­чепа по висоті розташована так, що при зчепленні передня кромка опорного листа попадає на полозки або на сідло. При необхідності слід підняти або опустити передню частину напівпричепа.

2.21. Перед зчепленням необхідно встановити упорні колодки під колеса напівпричепа.

2.22. Забороняється проводити розчеплення при неопущених котках опорного пристрою, а також нерівномірному завантаженні напівпричепа.

2.23. Сполучні шланги та електропроводи повинні бути підвішені за допомогою відтяжної пружини на гачок переднього борта напівпричепа, щоб вони не заважали зчепленню, а після зчеп­лення вони повинні бути приєднані.

III. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. На лінії під час керування автомобілем водій повинен мати при собі:

3.1.1. Посвідчення з талоном на право керування автомобілем даної категорії, видане Держ-автоінспекцією.

3.1.2. Реєстраційний документ на транспортний засіб та шляховий лист, документи на вантаж.

3.2. Виконувати вимоги безпеки руху, вказівки регулювальників, світлофорів та дорожньо-сигнальних знаків.

3.3. Раніше ніж почати рух з місця зупинки (стоянки) або виїхати з гаража, необхідно впевни­тись, що це безпечно для робітників та інших сторонніх осіб, подати попереджувальний сигнал і лише після цього рушати з місця.

Перед подачею автомобіля назад водій повинен переконатися, що його ніхто не об'їжджає і поблизу немає людей або якихось перешкод.

3.4. Перед початком руху заднім ходом в умовах недостатнього огляду ззаду (із-за вантажу в кузові, при виїзді із воріт тощо) водій повинен вимагати, а власник зобов'язаний виділяти праців­ника для організації руху автомобіля.

3.5. Вибирати швидкість руху необхідно з урахуванням шляхових умов, оглядовості та види­мості, інтенсивності та характеру руху транспортних засобів та пішоходів, особливостей та стану автомобіля та перевозимого вантажу.

3.6. При зупинці (стоянці) автомобіля водій, залишаючи транспортний засіб, повинен вжити всіх заходів проти самовільного його руху: зупинити двигун, встановити важіль перемикання пе­редач в нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом.

3.7. Якщо автомобіль стоїть навіть на незначному уклоні, необхідно додатково підставити під колеса упорні колодки.

3.8. На спусках та підйомах, де спосіб постановки не регламентується засобами регулювання руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїзної частини так, щоб виклю­чити можливість їх самовільного руху.

3.9. Виходячи із кабіни автомобіля, водій повинен попередньо переконатися у стані поверхні (наявність вибоїн, слизькості, сторонніх предметів тощо), а при виході на проїзну частину дороги — ще і у відсутності руху як у попутному, так і зустрічному напрямках.

3.10. При постановці транспортних засобів під вантажо-розвантажувальні роботи повинні бути вжиті заходи, що попереджують самовільний їх рух.

3.11. При завантаженні кузова автомобіля навалочним вантажем він не повинен підійматися над бортами кузова (стандартними або нарощеними) і повинен розміщуватися рівномірно по усій площині кузова.

3.12. Штучні вантажі, що підіймаються над бортами кузова, необхідно ув'язувати міцним справ­ним такелажем (канатами, мотузками). Забороняється користуватися металевими канатами та дротом.

3.13. Ящиковий, катно-бочковий та інший штучний вантаж повинен бути укладений так, щоб під час руху (зрушенні з місця і крутих поворотах, різкому гальмуванні) він не міг переміщуватися по підлозі кузова. При наявності зазорів між окремими місцями вантажу слід вставляти між ними міцні дерев'яні прокладки і розпірки. Бочки з рідким вантажем установлюють пробкою догори.

3.14. Скляна тара з рідинами приймається до перевезення тільки в спеціальній упаковці, їх необхідно установлювати вертикально (пробкою догори). Забороняється установлювати вантаж у скляній тарі один на другий (у два ряди) без відповідних прокладок (дошок), що захищають нижній шар від розбивання під час руху.

3.15. Пильні вантажі дозволяється перевозити на автомобілях (відкритих кузовах), які облад­нані пологами і ущільнювачами, при цьому повинні бути вжиті заходи, що виключають їх розпи­лювання під час руху.

3.16. Водії та робітники, які зайняті на перевезенні, навантаженні та розвантаженні пильних вантажів або отруйних речовин, повинні бути забезпечені відповідними засобами індивідуально­го захисту.

3.17. Вантажі, що перевищують габарити транспортного засобу по довжині на 2 м і більше (довгомірні вантажі), перевозять на автомобілях з причепами-розпусками, до яких вантажі по­винні надійно кріпитися.

При одночасному перевезенні довгомірних вантажів різної довжини більш короткі вантажі повинні розміщуватися зверху.

3.18. Забороняється:

3.18.1. Перевозити вантажі, що виступають за бокові габарити автомобіля.

3.18.2. Загороджувати вантажем двері кабіни водія.

3.18.3. Навантажувати довгомірні вантажі вище стояків причепа.

3.19. При навантаженні довгомірних вантажів (труб, рейок, деревини тощо) на автомобіль з причепом-розпуском необхідно залишати зазор між щитом, який установлений за кабіною авто­мобіля, і торцями вантажу для того, щоб на поворотах та розворотах вантаж не чіпляв за щит. Вантаж повинен бути надійно закріплений.

3.20. Напівпричепи повинні завантажуватися, починаючи з передньої частини, а розвантажу­ватися — із задньої частини,

3.21. Вантажо-розвантажувальні роботи в охоронних зонах повітряних ліній електропередач дозволяється виконувати тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряд-до-пуску, що видається організацією, відповідальною за виконання робіт.

3.22. Кузов автомобіля перед подачею до місця навантаження контейнерів повинен бути очище­ний від стороншх предметів, а також снігу, льоду, сміття тощо. Покрівля контейнерів також повин­на бути очищена вантажовідправником (вантажоприймачем) від снігу, сміття та інших предметів.

3.23. Водій зобов'язаний оглянути навантажені контейнери з метою визначення правильності навантаження, справності, а також надійності кріплення контейнерів на спеціалізованих напівпри­чепах або універсальних автомобілях (автопоїздах).

3.24. Проїзд людей в кузові автомобіля, де встановлені контейнери, і в самих контейнерах забороняється.

3.25. При транспортуванні контейнерів водій зобов'язаний додержуватись таких заходів пере­стороги:

3.25.1. Різко не гальмувати.

3.25.2. Знижувати швидкість перед поворотами, закругленнями та нерівностями дороги.

3.25.3. Звертати особливу увагу на висоту воріт, мостів, контактних мереж, дерев тощо.

3.26. Вантажо-розвантажувальні площадки повинні мати розміри, що забезпечують необхід­ний фронт робіт для встановленої кількості автомобілів і працюючих.

Розвантажувальні площадки біля відкосів, ярів, силосних ям тощо повинні мати надійний ко-лесовідбійний брус висотою не менше 0,7 м для обмеження руху автомобілів заднім ходом.

3.27. Відповідальність за стан під'їзних шляхів і вантажо-розвантажувальних площадок несуть власники підприємств, у віданні яких вони знаходяться.

3.28. При розміщенні автомобілів на вантажо-розвантажувальних площадках відстань між автомобілями, що стоять один за одним (у глибину), повинна бути не менше 1 м, а між автомобіля­ми, що стоять поряд (по фронту), — не менше 1,5 м.

3.29. Якщо автомобілі встановлюють для навантаження або розвантаження поблизу будівлі, то необхідно передбачати колесовідбійний брус, який би забезпечував відстань між будівлею і задньою частиною автомобіля не менше 0,8 м.

3.30. Відстань між автомобілем і штабелем вантажу повинна бути не менше 1 м.

3.31. При навантаженні (розвантаженні) вантажів з естакади, платформи, рампи, висота яких дорівнює висоті підлоги кузова, автомобіль може під'їхати щільно до них.

3.32. У разі різної висоти підлоги кузова автомобіля і платформи, рампи, естакади необхідно
використовувати трапи, перекладки тощо.

3.33. Естакади, платформи, рампи для проведення вантажо-розвантажувальних робіт із заїз­дом на них автомобілів повинні обладнуватися огородженням, покажчиками допустимої ванта­жопідйомності і колесовідбійними пристроями. При їх відсутності в'їзд на естакади, платформи, рампи забороняється.

3.34. Забороняється водіям, вантажникам та іншим особам під час стоянки відпочивати або спати в кабіні при працюючому двигуні.

3.35. Проїзд у кузовах вантажних автомобілів, які не обладнані для перевезення пасажирів, дозволяється тільки особам, які супроводжують (отримують) вантажі при умові, що вони забезпе-чені місцем для сидіння, розташованим нижче рівня бортів.

3.36. Забороняється:

3.36.1. Перевезення людей на безбортових платформах, на вантажі, розміщеному на рівні чи вище бортів кузова, на довгомірному вантажі і поряд з ним, на цистернах, причепах та напівпри­чепах усіх типів, у кузовах автомобілів-самоскидів і спеціалізованих автомобілях.

3.36.2. Перевезення у кабіні, кузові більшої кількості людей, ніж обладнано місць для сидіння або вказано у паспорті заводу-виготовлювача.

3.36.3. Рух автомобіля з відкритими дверима і при находженні людей на підніжках.

3.36.4. Вистрибувати із кабіни чи кузова автомобіля.

3.37. Особи, які знаходяться в автомобілі, зобов'язані виконувати вимоги водія з питань безпеки.

3.38. Робота автомобілів на будівельних майданчиках, території промислових підприємств, в кар'єрах тощо допускається тільки з дозволу відповідальних осіб указаних об'єктів та після прове­дення з водіями цільового інструктажу у відповідності з чинними нормативними актами з охоро­ни праці.

3.39. Навантаження і розвантаження вантажів, кріплення їх і тентів на транспортних засобах, а також відкривання та закривання бортів автомобілів, напівпричепів та причепів здійснюється сила­ми і засобами вантажовідправників, вантажоодержувачів або спеціалізованих організацій

3.40. Навантаження і розвантаження вантажів на автомобілях, обладнаних підіймально-транс­портними механізмами, здійснюється водієм.

3.41. Водій зобов'язаний перевірити відповідність укладання, розміщення та надійність кріплен­ня вантажів і тентів на транспортному засобі вимогам безпеки, а у разі виявлення порушень — вимагати від особи, відповідальної за навантажувальні роботи, ліквідувати їх.

3.42. Вантаж повинен бути розміщений, а при необхідності закріплений на транспортному засобі так, щоб він:

3.42.1. Не створював небезпеки водію та оточуючим.

3.42.2. Не обмежував водію оглядовості.

3.42.3. Не порушував стійкість транспортного засобу.

3.42.4. Не закривав світлові та сигнальні прилади, а також номерні знаки.

3.43. Маневрування транспортних засобів з вантажем після зняття з них кріплення не допус­кається.

3.44. Водіям автомобілів дозволяється за їх згодою виконувати роботи з навантаження і роз­вантаження вантажів масою (одне місце) не більше 20 кг для чоловіків і 7 кг для жінок.

При цьому відповідальність за організацію і безпечне проведення водіями цих робіт покла­дається на вантажовідправника і вантажоодержувача, що повинно обумовлюватись договором.

3.45. У місцях виконання вантажо-розвантажувальних робіт і в зоні обслуговування вантажо­підіймальних механізмів забороняється знаходитися особам, які не мають прямого відношення до цих робіт.

3.46. Забороняється виконання будь-яких робіт з обслуговування та ремонту транспортних засобів на відстані ближче 5 м від зони дії вантажо-розвантажувальних машин.

3.47. Направляючи водія в рейс тривалістю більше 1 доби, власник зобов'язаний:

3.47.1. Перевірити укомплектованість автомобіля необхідними пристроями, устаткуваннями та інвентарем: підставками (козелками), лопатою, буксирним пристроєм, запобіжною вилкою (пе­реносним пристроєм) для замкового кільця колеса, а взимку — додатково ланцюгами проти ков­зання.

3.47.2. Повідомити водію (водіям) про режим праці та відпочинку.

3.47.3. Записати у подорожньому листі маршрут слідування з указанням місць тимчасового та тривалого відпочинку.

3.48. При направленні двох та більше автомобілів в рейс для спільної роботи на строк більше двох діб власник зобов'язаний наказом призначити особу, яка відповідає за охорону праці. Вико­нання вимог цієї особи обов'язкове для всіх водіїв групи автомобілів.

3.49. При зупинці на відпочинок за межами населених пунктів особа, відповідальна за охоро­ну праці, повинна здійснювати контроль за додержанням вимог безпеки праці.

3.50. Керувати автомобілем у стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних засобів забороняється.

3.51. Виїжджати на лінію в хворобливому стані або при такому ступені втомленості, який може вплинути на безпеку руху, забороняється.

3.52. При участі водія в ремонті та технічному обслуговуванні автомобіля він повинен бути проінструктований згідно інструкції по охороні праці для автослюсаря.

3.53. При вимушеній зупинці автомобіля на узбіччі або на краю проїжджої частини дороги для проведення ремонту водій зобов'язаний включити аварійну світлову сигналізацію та установити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані не ближче 20 м до транспорт­ного засобу в населених пунктах та 40 м — за їх межами.

3.54. При відсутності у водія необхідних пристроїв та інструменту для безпечного виконання конкретного виду робіт ремонт забороняється.

3.55. Забороняється допускати до ремонту автомобіля на лінії сторонніх осіб (вантажників, пасажирів тощо).

3.56. При вимушеному ремонті в дорожніх умовах необхідно:

3.56.1. При вивішуванні частини автомобіля домкратом його необхідно встановити на рівній поверхні, зупинити двигун, включити знижену передачу, загальмувати стоянковим гальмом, підста­вити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки.

3.56.2. Домкрат треба установити на рівну неслизьку поверхню. У разі неміцного грунту під основу домкрата необхідно підкласти міцну дерев'яну підставку площею не менше 0,1 м або дош­ку.

3.56.3. Плунжер домкрата повинен бути встановленим у місце, вказане в керівництві з експлу­атації автомобіля.

3.56.4. Підтягувати ремінь вентилятора, перевіряти кріплення водяного насоса та підтягувати сальники тільки при непрацюючому двигуні.

3.56.5. При накачуванні шин на лінії колесо кладуть замковим кільцем до землі.

3.56.6. При перегріванні двигуна пробку радіатора можна відкривати тільки тоді, коли темпе­ратура води (рідини) нижче 100° С, інакше при відкриванні пробки станеться викид киплячої води.

3.56.7. Пробку радіатора на гарячому двигуні необхідно відкривати у рукавицях або накрив­ши її ганчіркою. Пробку слід відкривати обережно, не допускаючи інтенсивного виходу пари в сторону відкриваючого.

3.56.8. Для попередження випадків обморожування при усуненні несправностей зимою в до­розі слід працювати тільки у рукавицях. Забороняється торкатися до металевих предметів, дета­лей та інструменту руками без рукавиць.

3.57. Ручний інструмент (молотки, зубила, пробійники, гайкові ключі тощо) повинен бути справ­ним.

3.58. Буксирування несправних автомобілів допускається тільки на жорсткому буксирі. Відстань між автомобілями повинна бути не більше 4 м. Під час буксирування за кермом буксируваного автомобіля повинен бути водій.

3.59. Якщо конструкція жорсткого зчеплення забезпечує слідування буксируваного автомобі­ля траєкторією автомобіля, що буксирує (в тому числі й при поворотах), перебування водія у бук-сируваному автомобілі не обов'язкове.

3.60. При буксируванні забороняється перевозити людей як в першому, так і в другому авто­мобілі.

3.61. Забороняється буксирування: під час ожеледиці, двох і більше автомобілів одночасно, автомобілів з причепом.

3.62. Як виняток допускається буксирування автомобіля з одним причепом, але загальна дов­жина зчеплених автомобілів не повинна перевищувати 22 м.

3.63. Буксирування автомобілів з несправною гальмовою системою дозволяється лише в тих випадках, коли забезпечується слідування буксируваного автомобіля слідами буксируючого і виключається самовільне відключення ланки під час руху.

IV. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1. Після повернення з лінії разом з механіком контрольно-технічного пункту перевірити ав­томобіль. При необхідності залишити заявку на поточний ремонт з переліком несправностей, які належать усуненню.

4.2. При безгаражному зберіганні без паропідігріву в зимовий час злити воду з радіатора та двигуна, затягнути важіль гальмівної системи.

4.3. Не залишатися на ніч у незакритій машині.

4.4. Доповісти механіку (керівникові) про всі негаразди, які були під час роботи.

4.5. Зняти спецодяг, помити лице та руки теплою водою з милом, при можливості прийняти душ. Не мити руки в мастилі, бензині, гасі, не витирати їх брудним ганчір'ям.

V. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. Аварійна ситуація може виникнути в основному при дорожньо-транспортній пригоді.

5.2. У разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний:

5.2.1. Негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди.

5.2.2. Увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки.

5.2.3. Не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають відношення до пригоди.

5.2.4. Вжити можливих заходів для подання першої медичної допомоги потерпілим, виклика­ти карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до при­сутніх і відправити потерпших до лікувального закладу.

5.2.5. У разі неможливості виконати дії, викладені в пункті 5.2.4, відвезти потерпілого до най­ближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташу­вання слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувально­му закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред'явленням посвідчення водія або іншого документа, який засвідчує особу реєстраційного документа на транс­портний засіб) і повернутися на місце пригоди.

5.2.6. Повідомити про дорожньо-транспортну пригоду органи міліції, записати прізвища і ад­реси очевидців, чекати прибуття працівників міліції.

5.2.7. Вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та органі­зувати об'їзд місця пригоди.

5.2.8. До проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до складу офіційно затвердженої аптечки).

5.3. При виникненні аварійної ситуації під час проведення технічного обслуговування чи ре­монті (падіння вивішеного автомобіля, падіння з висоти, ураження електричним струмом та інше) слід негайно припинити роботу, відключити споживачі електроенергії, огородити небезпечну зону; не допускати до неї сторонніх осіб; доповісти про тещо сталося, керівника робіт.

5.4. Якщо є потерпші — надавати їм першу медичну допомогу; при необхідності викликати "швидку допомогу".

5.5. Надання першої медичної допомоги:

5.5.1. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом.

При ураженні електричним струмом необхідно негайно звільнити потерпшого від дії елект­ричного струму, відключити електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відклю­чення — відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувати підручний ізоляційний матеріал.

При відсутності у потерпілого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне дихання і не­прямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані необхідно негайно приступити до оживлення по­терпшого і викликати швидку медичну допомогу.

5.5.2. Перша допомога при пораненні.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, накла­сти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету якимось чином не буде, то для перев'язки необхідно використа­ти чисту носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т.ін. На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька капель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при забруднених ранах.

5.5.3. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанер­ною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустки до шиї і прибинтувати до тулуба.

При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холод­ною водою) або зробити холодну примочку.

При підозрі перелому хребта необхідно потерпілого покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не переги­нався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлі, чханні, рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

5.5.4. Надання першої допомоги при теплових опіках.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами ні в якому разі не можна відкривати пухирі, які утворюються, та перев'язувати опіки бинтом.

При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце оброблюють ватою, змоченою етиловим спиртом.

При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце оброблюють спиртом, 3 %-ним марганце­вим розчином або 5 %-ним розчином таніну.

При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стерильною пов'язкою та викликають лікаря.

5.5.5. Перша допомога при кровотечі.

Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно:

— підняти поранену кінцівку доверху;

— кровоточиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин; якщо кровотеча зупинилася, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском);

— при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кро­воносних судин, які живлять поранену область, за допомогою згинання кінцівок в суглобах, а та­кож пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

5.6. Якщо сталася пожежа, необхідно викликати пожежну частину і приступити до гасіння наявними засобами пожежогасіння.

5.7. Виконувати всі вказівки керівника робіт по усуненню небезпечної ситуації.

VI. ДОПОВНЕННЯ ДО ВИМОГ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ АВТОМОБІЛІВ-САМОСКИДІВ

6.1. Автомобілі-самоскиди та причепи-самоскиди повинні мати справні пристрої необхідної міцності, що виключають можливість самочинного опускання піднятого кузова.

6.2. На бортах автомобіля-самоскида повинен бути нанесений яскравою незмивною фарбою напис: "Піднявши кузов, установи упор", а для автомобіля-самоскида марки КамАЗ, на якому для фіксації кузова передбачені стопорні пальці — "Піднявши кузов, установи стопорні пальці!".

6.3. Борти, що відкриваються, повинні мати пристрої, які не допускають самочинного їх відкри­вання і забезпечують щільне закриття.

6.4. При навантажуванні транспортних засобів екскаваторами повинні виконуватись такі ви­моги:

6.4.1. Транспортні засоби, що очікують навантаження, повинні знаходитися за межами радіу­су дії екскаваторного ковша і ставати під навантаження тільки після дозвільного сигналу машині­ста екскаватора.

6.4.2. Транспортні засоби, які знаходяться під навантаженням, повинні бути загальмовані.

6.4.3. Навантаження в кузов транспортних засобів повинно проводитися тільки збоку чи зза­ду; переніс екскаваторного ковша над кабіною автомобіля забороняється.

6.4.4. Водій повинен вийти з кабіни.

6.4.5. Навантажений транспортний засіб повинен слідувати до пункту розвантаження тільки після дозвільного сигналу машиніста екскаватора.

6.4.6. Транспортний засіб, який знаходиться під навантаженням, повинен бути в межах види­мості машиніста.

6.5. Розвантаження транспортних засобів біля відкосів, силосних ям, ярів тощо дозволяється при наявності колесовідбійного бруса.

При відсутності колесовідбійного бруса забороняється під'їжджати до брівки розвантажуваль­ної площадки ближче ніж на 3 м.

6.6. Подавати автомобіль під навантаження вантажу під бункер або екскаватор (особливо з драглайном) необхідно так, щоб кабіна автомобіля не проходила під розвантажувальним отво­ром бункера або піднятим ковшем екскаватора і ставити самоскид так, щоб центр кузова автомо­біля співпадав з центром розвантажувального отвора бункера.

6.7. Оглядати або ремонтувати самоскид під час навантаження не дозволяється.

6.8. Водій повинен слідкувати, щоб сипучі матеріали рівномірно розподілялись по всій площі кузова.

6.9. Щоб запобігти сповзанню самоскида при розвантаженні на насипах та засипці траншей, його необхідно зупиняти на відстані не ближче 1 м від бровки укосу.

6.10. Забороняється під'їжджати до траншей, які мають "козирки".

6.11. Перед розвантаженням самоскида необхідно поставити його на гальма та впевнитись, що позаду немає людей та предметів, які заважали б його розвантаженню.

6.12. В момент звалювання грунту водій повинен слідкувати, щоб ніхто не підходив до само­скида.

6.13. Забороняється розвантажувати самоскид під час руху, струшувати піднятий кузов само­скида різкими рухами, їхати з піднятим кузовом.

6.14. Піднятий кузов самоскида очищають лопатою або скребницею з подовженою ручкою. Робітники, зайняті очисткою самоскида, повинні знаходитися на землі; не дозволяється ударяти будь-чим по днищу кузова знизу.

6.15. Після розвантаження самоскида важелі управління підйомним механізмом необхідно зак­ріпити гачками, а на важіль запору заднього борту одягнути запобіжне кільце.

 

Розробив _____________

Погодив ______________