Охрана Труда

  • Увеличить размер шрифта
  • Размер шрифта по умолчанию
  • Уменьшить размер шрифта

Охрана труда №2 (Укр)

ОХОРОНА ПРАЦІ

Інструкція по безпечній експлуатації лабораторних стендів.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ

  1. До початку виконання роботи, працівники повинні досконало ознайомитись зі схемою з’єднань і вивчити розміщення ланцюгів та елементів схеми, звернути увагу на місце розміщення виводів зі сторони мережі живлення.
  2. Студентам не дозволяється вносити зміни в схеми включення промислових пристроїв, встановлених в лабораторії, без особливого дозволу відповідального за лабораторією.
  3. Збирання схеми та її змінювання повинні виконуватись без напруги, при відключенні рубильника або вимикача живлення.
  4. Ввімкнення напруги виконувати тільки після перевірки схеми керівником робіт. Перед кожним вмиканням і вимиканням напруги повинен бути поданий сигнал або попередження «Увага! Вмикаю напругу!».
  5. Якщо в ході роботи установки існує необхідність неодноразового її вмикання і вимикання, то ці операції повинні бути доручені лише одній особі.
  6. З моменту подачі сигналу чи усного попередження при ввімкненні установки і по закінченні випробувань чи роботи, не дозволяється заходити за обгородження, протягувати через них руки та ін..
  7. Особливо обережним потрібно бути при роботі з реостатом відкритого типу. При переміщенні рухомого контакту реостату друга рука не повинна торкатись заземлених частин або частин, що знаходяться під напругою.
  8. Перевірка відсутності напруги на апаратурі проводиться в схемах тільки індикатором напруги.
  9. В лабораторних установках та схемах відкриті струмопровідні частини, доступні до випадкового дотику, повинні бути закриті або обгородженні.
  10. Закриття і постійні обгородження повинні бути виконані таким чином, щоб їх зняття і відкривання можливо було лише за допомогою інструмента чи замкових ключів.
  11. Металеві радіатори опалення, водопровідні опалювальні труби та інші металеві заземлені предмети у лабораторії повинні бути захищені, якщо не виключається можливість одночасного дотику до них металевих частин постійного чи тимчасово встановленого електрообладнання. В цьому випадку захист повинен бути виконаний діелектричними щитами чи сітками.
  12. Захисне заземлення (занулення) виконується:

-                     при напрузі 150 В відносно землі – у всіх виробничих приміщеннях незалежно від умов навколишнього середовища;

-                      при напрузі від 65 В до 150 В відносно землі;

-                     у всіх особливо небезпечних приміщеннях;

-                     у приміщеннях пожежо- та вибухонебезпечних;

-                     у зовнішніх установках.

  1. Металеві частини обладнання і пристроїв у тимчасових установках, а також випробувальних схемах можуть не заземлюватись, якщо відсутня необхідність і можливість дотику до них під час роботи.
  2. В електроустановках повинні бути попереджувальні плакати відповідно до «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів ПБЕЕС».
  3. Апарати управління та роз’єднувальні апарати закритого типу повинні мати показники, що дозволяють чітко розпізнавати положення включення-виключення.
  4. В установках напругою до 100 В і вище в ланцюзі живлення повинен бути пристрій, що утворює видимий розрив ланцюга (роз’єднувач, рубильник, трубчасті запобіжники та ін..).
  5. Напрямок руху та розміщення органів ручного управління повинен відповідати наступним вказівкам:

-                     не дозволяється залишати без нагляду установки та схеми під напругою;

-                     по закінченню робіт усі установки повинні бути виключені від джерела живлення;

-                     переносні світильники в лабораторіях повинні використовуватись напругою не вище 36 В, а в особливо небезпечних умовах – не вище 12 В;

-                     при роботі з переносним електричним інструментом напругою вище 36 В його корпус повинен заземлюватись, а також повинні застосовуватись засоби захисту від ураження електричним струмом (діелектричні гумові килимки, рукавиці).

  1. До роботи з електроінструментом допускаються особи, що мають кваліфікацію не нижче III групи.
  2. Завідуючий лабораторією відповідає за повну справність електроінструмента та забезпечує систематичний (не менше одного разу на місяць) профілактичний огляд його із внесенням результатів огляд в лабораторний журнал працездатності електрообладнання.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

  1. Вимкнути електроспоживачі, які використовувалися під час навчання.
  2. Прибрати навчальні місця.
  3. Вимкнути освітлення (в разі потреби) і загальне електроживлення.
  4. По закінченню робіт особи, відповідальні за лабораторію повинні перевірити приміщення на предмет знеструмлення приладів, агрегатів, машин, розподільних щитів, робочого освітлення, прибирання робочих місць верстатів, видалення масляних предметів, хімічних і горючих речовин, паперу, тощо.

Призначення, обладнання, принцип роботи і порядок розрахунку захисного заземлення

Захисне заземлення - навмисне електричне з'єднання із землею або її еквівалентом металевих не струмоведучих частин, які можуть виявитися під напругою внаслідок замикання на корпус і з інших причин (індуктивний вплив сусідніх струмоведучих частин, винос потенціалу, розряд блискавки й т.п.).

Схема захисного заземлення електроустановки:

1 – магістраль живлення електричної установки; 2 – контакти електричного вимикача; 3 – електрична установка; Rз – електричний опір захисного заземлення.

 

Призначенням захисного заземлення є усунення небезпеки ураження людини електричним струмом при появі напруги на конструктивних частинах електрообладнання.

Принцип дії захисного заземлення полягає у зниженні до безпечних значень напруги дотику і шагу, що обумовлені замиканням на корпус та іншими причинами. Це забезпечується тим, що опір захисного заземлення (Rз ≤ 4 Ом) значно менший за опір тіла людини, що приймається при розрахунках (Rл = 1000 Ом). Ці опори включені паралельно, тому, згідно із законом Кіргофа, струм через тіло людини (Іл) буде значно меншим, ніж струм через опір захисного заземлення (Із).

Розрахунок виконується методом коефіцієнтів використання у такій послідовності:

1. З’ясувати вихідні дані:

- характеристики електроустановки (тип, напруга, засоби заземлення, розміщення обладнання, тощо);

- форма та розмір стрижнів, з яких потрібно виготовити заземлювач, глибина закладання їх у землю.

2. Визначити розрахунковий струм замикання на землю та відповідне йому нормативне значення опору розтіканню струму захисного заземлення.

Розрахунковий струм замикання – це найбільш можливий для даної установки струм замикання на землю. Для електроустановок з напругою до 1000 В струм замикання на землю не більшим ніж 10 А.

В електроустановках напругою понад 1000 В значення струму замикання на землю Із , А, визначається за формулою

,

де Uл – лінійна напруга мережі, кВ;

lк, ln - відповідно довжина кабельних та повітряних ліній, км.

3. Визначити потрібний опір штучного заземлювача Rш, Ом. При використанні природних заземлювачів Rш, визначається за формулою

,

де Rпопір розтіканню струму природних заземлювачів, Ом;

Rз – розрахунковий нормований опір ЗП, Ом.

За відсутності природних заземлювачів потрібний опір штучного заземлювача дорівнює розрахунковому нормованому опору ЗП (Rш =Rз).

4. Визначити розрахунковий питомий опір землі ρ, Oм∙м, за формулою

,

де ρвим – питомий опір землі, визначений у результаті вимірювані, Oм∙м, вибирається залежно від типу ґрунту.

Ψ- коефіцієнт сезонності, який враховує замерзання або висихання ґрунту.

5. Визначити опір розтіканню струму одиничного вертикального заземлювача Rв, Ом. Для стрижневого круглого перерізу заземлювача, заглибленого в землю, формула має вигляд

,

де ρ – розрахунковий потомий опір землі Oм∙м;

lвдовжина вертикального стрижня, м;

d – діаметр перетину стрижня, м;

tв – відстань від поверхні грунту до середини довжини вертикального стрижня, м.

  1. Розрахувати приблизну (мінімальну) кількість вертикальних стрижнів за виразом

.

7. Визначити необхідну кількість стрижнів із врахуванням коефіцієнта використання

.

8. Визначити розрахунковий опір розтіканню струму припустивши, що кількість стрижнів

.

9. Визначити конфігурацію групового заземлювача (ряд або контур) та відповідну довжину горизонтальної смуги:

- по контуру lГ=1,05а∙n, м,

- у ряд lГ=1,05а(n-1), м,

де n – кількість вертикальних стрижнів;

а=klв – відстань між вертикальними стрижнями, м;

де k – коефіцієнт кратності; k=1 для заглиблених стаціонарних заземлювачів; k=3 для заземлювачів, розміщених біля поверхні землі (тимчасових);

lв – довжина вертикального стрижня, м.

10. Розрахувати опір розтіканню струму з’єднувальної смуги RГ, Ом:

,

де ρ – розрахунковий питомий опір землі, Ом∙м;

lГ – довжина горизонтальної смуги, м;

b – ширина смуги, м;

t – відстань від поверхні ґрунту  до середини ширини горизонтальної смуги, м.

11. Визначити розрахунковий опір розтіканню струму у з’єднувальній смузі із врахуванням коефіцієнта екранування

,

де nс – кількість з’єднувальних смуг;

ηс – коефіцієнт екранування смуги.

12. Визначити еквівалентний опір розтіканню струму групового заземлювача R, Ом:

.

13. Визначений опір розтіканню струму групового заземлювача не повинен перебільшувати потрібний опір - RRш. Якщо ця умова виконується, то розрахунок вважається виконаним. Якщо R більший або значно менший від потрібного (20%), слід внести зміну у попередню схему ЗП:

- змінити кількість вертикальних стрижнів;

- змінити конфігурацію ЗП;

- повторити розрахунок, починаючи з пункту 6.

Таким чином, захисне заземлення розраховується шляхом послідовних наближень.

 

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.

Розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров’я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі захворювання і гострі отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха, контакту з тваринами, комахами тощо, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті на підприємстві (далі – нещасні випадки).

Про кожний нещасний випадок свідок, працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги.

Керівник робіт (уповноважена особа) у свою чергу зобов’язаний:

• терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, у разі необхідності доставити його до лікувально-профілактичного закладу;

• повідомити про те, що сталося, роботодавця, відповідну профспілкову організацію;

• зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку на робочому місці та устаткування у такому стані, в якому вони були на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров’ю інших працівників і не призведе до більш тяжких наслідків), а також вжити заходів до недопущення подібних випадків.

Лікувально-профілактичний заклад про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві без направлення підприємства повинен протягом доби повідомити за встановленою формою:

♦ підприємство, де працює потерпілий;

♦ відповідний робочий орган виконавчої дирекції ФССНВ;

♦ відповідну установу (заклад) державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС) – у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння).

Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, крім випадків із смертельним наслідком, групових, з тяжким наслідком, природної смерті чи зникнення працівника під час роботи:

• повідомляє про нещасний випадок відповідний робочий орган виконавчої дирекції ФССНВ; якщо потерпілий є працівником іншого підприємства, – це підприємство; у разі нещасного випадку, що стався внаслідок пожежі, – відповідні органи державної пожежної охорони, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) – відповідні установи (заклади) державної СЕС;

• утворює комісію підприємства з розслідування нещасного випадку.

Про груповий нещасний випадок, нещасний випадок із тяжким чи смертельним наслідком, випадок смерті на підприємстві, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків роботодавець зобов’язаний негайно передати засобами зв’язку повідомлення за встановленою формою:

♦ територіальному органу Держпромгірнагляду (Держнаглядохоронпраці);

♦ органу прокуратури за місцем виникнення нещасного випадку;

♦ відповідному робочому органу виконавчої дирекції ФССНВ;

♦ органу, до сфери управління якого належить це підприємство (у разі його відсутності – відповідній місцевій держадміністрації);

♦ відповідній СЕС у разі гострих професійних захворювань (отруєнь);

♦ профспілковій організації, членом якої є потерпілий;

♦ відповідному органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та іншим органам (у разі необхідності).

Такі нещасні випадки підлягають спеціальному розслідуванню.

Порядок розслідування нещасного випадку комісією підприємства

До складу комісії, створеної наказом роботодавця, включаються:

• керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, яка виконує функції спеціаліста з охорони праці (голова цієї комісії);

• керівник структурного підрозділу, в якому стався випадок;

• експерт ФССНВ (за його згодою);

• представник профорганізації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

• інші особи, виходячи з обставин нещасного випадку.

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії не включається.

У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії включається також спеціаліст відповідної СЕС.

Потерпілий або його довірена особа до комісії не включається, але має право брати участь в розслідуванні.

У разі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві розслідування організує відповідний робочий орган виконавчої дирекції ФССНВ. Головою комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФССНВ, а до складу цієї комісії включається потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

♦ обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього, та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

♦ визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам НПАОП;

♦ з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку;

♦ визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;

♦ визначити осіб, які допустили порушення НПАОП, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

♦ скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5 у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1 (якщо нещасний випадок пов’язаний з виробництвом) або акт за формою НПВ (якщо нещасний випадок не пов’язаний з виробництвом) у шести примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;

♦ у разі гострого професійного захворювання (отруєння), крім акта за формою Н-1, складається також карта обліку професійного захворювання (отруєння) за формою П-5.

До першого примірника акта розслідування за формою Н-5, який зберігаєься на підприємстві, додаються акт за формою Н-1 або НПВ, карта форми П-5, пояснення свідків, потерпілого, витяги з експлуатаційної документації, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують стан робочого місця (устаткування, машини, апаратури тощо), а у разі необхідності також медичний висновок про наявність в організмі потерпілого алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин.

Два інших примірники акту розслідування за формою Н-5 разом з актом форми Н-1 (або НПВ), примірником карти форми П-5 протягом трьох діб надсилаються потерпілому та до ФССНВ.

Крім того, примірник акту форми Н11 протягом трьох діб надсилається:

• керівникові структурного підрозділу підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання подібним випадкам;

• територіальному органу Держпромгірнагляду;

• профспілковій організації, членом якої є потерпілий, обо уповноваженій найманими працівниками особі.

На вимогу потерпілого голова комісії зобов’язаний ознайомити потерпілого або його довірену особу з матеріалами розслідування.

Копія акта за формою Н-1 надсилається органу, до сфери управління якого належить підприємство. У разі виявлення гострого професійного захворювання копія акта за формою Н-1 та карта обліку гострого професійного захворювання за формою П-5 надсилається також до СЕС.

Нещасні випадки, про які складаються акти за формою Н-1 або НПВ, беруться на облік і реєструються роботодавцем у спеціальному журналі. Акти розслідування нещасного випадку (форма Н-5), акти за формою Н-1 або НПВ разом з матеріалами розслідування підлягають зберіганню протягом 45 років на підприємстві, працівником якого є (був) потерпілий, та у ФССНВ.

По закінченні періоду тимчасової непрацездатності або у разі смерті потерпілого роботодавець, який бере на облік нещасний випадок, складає повідомлення про наслідки нещасного випадку за формою Н-2 і в десятиденний термін надсилає його організаціям і посадовим особам, яким надсилався акт за формою Н-1 або НПВ. Повідомлення про наслідки нещасного випадку обов’язково додається до акта за формою Н11 або НПВ і підлягає зберіганню разом з ним.

У разі відмови роботодавця складати або затверджувати відповідні акти чи незгоди потерпілого із змістом цих актів, надходження скарг або незгоди з висновками розслідування чи приховання нещасного випадку посадова особа Держпромгірнагляду має право видати припис щодо проведення розслідування (повторного розслідування), затвердження чи перегляду затвердженого акту (Н-5, Н-1, НПВ), визнання чи невизнання нещасного випадку пов’язаного з виробництвом. Цей припис може бути оскаржено у суді. На час розгляду справи у суді дія припису припиняється.

Порядок проведення спеціального розслідування нещасного випадку

Спеціальне розслідування проводиться в разі групового нещасного випадку, нещасного випадку із тяжким чи смертельним наслідком, випадку смерті на підприємстві, а також зникнення працівника під час виконання ним трудових обов’язків.

Розслідування проводиться комісією із спеціального розслідування(спеціальною комісією), яка призначається наказом керівника територіального органу Держпромгірнагляду за погодженням з органами, представники яких входять до складу цієї комісії. Роботодавець (якщо постраждав сам роботодавець, – орган, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідна місцева держадміністрація) зобов’язаний забезпечити належні умови і сприяти роботі спеціальної комісії.

До складу спеціальної комісії включаються: посадова особа (інспектор) Держпромгірнагляду – голова комісії, представник ФССНВ, представник органу, до сфери управління якого належить підприємство, а у разі його відсутності – відповідної місцевої держадміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, керівник (спеціаліст) служби охорони праці підприємства, представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, представник вищестоящого профспілкового органу або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, а у разі розслідування випадків виявлення гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст відповідної СЕС.

Залежно від конкретних умов (кількості загиблих, характеру і можливих наслідків аварії тощо) до складу спеціальної комісії можуть бути включені спеціалісти відповідного органу з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, представники органів охорони здоров’я та інших органів. В особливих випадках спеціальну комісію з рослідування нещасного випадку створює Кабінет Міністрів Ураїни.

Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. У разі необхідності строк спеціального розслідування може бути продовжений органом, який призначив спеціальну комісію.

За результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5, а також оформляються інші матеріали, передбачені Порядком розслідування, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого за формою П-5, якщо нещасний випадок пов’язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням).

Акт спеціального розслідування підписується головою і всіма членами комісії із спеціального розслідування. У разі незгоди із змістом акта член комісії у письмовій формі викладає свою окрему думку.

Акт за формою Н-1 або НПВ складається відповідно до акта спеціального розслідування на кожного потерпілого.

Для встановлення причин нещасних випадків і розроблення заходів щодо запобігання подібним випадкам комісія із спеціального розслідування має право вимагати від роботодавця утворення експертної комісії із залученням до її роботи за рахунок підприємства експертів – спеціалістів науково1дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій, органів виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці.

Медичні заклади, судово1медична експертиза, органи прокуратури і внутрішніх справ та інші органи зобов’язані згідно із законодавством безоплатно надавати на запит посадових осіб Держпромгірнагляду (Держнаглядохоронпраці) або ФССНВ, які є членами комісії із спеціального розслідування, відповідні матеріали та висновки щодо нещасного випадку.

Під час розслідування роботодавець зобов’язаний:

♦ зробити у разі необхідності фотознімки місця нещасного випадку, пошкодженого об’єкта, устаткування, інструменту, а також надати технічну документацію та інші необхідні матеріали;

♦ створити належні умови для роботи спеціальної комісії, надати їй транспортні засоби, засоби зв’язку, службові приміщення;

♦ організувати у разі розслідування випадків виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) проведення медичного обстеження працівників відповідної дільниці підприємства;

♦ забезпечити проведення необхідних лабораторних досліджень і випробувань, технічних розрахунків та інших робіт;

♦ організувати друкування, розмноження і оформлення в необхідній кількості матеріалів спеціального розслідування.

Роботодавець, працівником якого є потерпілий, компенсує витрати, пов’язані з діяльністю комісії із спеціального розслідування та залучених до її роботи спеціалістів. Роботодавець у п’ятиденний термін з моменту підписання акта спеціального розслідування нещасного випадку чи одержання припису посадової особи Держпромгірнагляду (Держнаглядохоронпраці) щодо взяття на облік нещасного випадку зобов’язаний розглянути ці матеріали і видати наказ про здійснення запропонованих заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків, а також притягнути до відповідальності працівників, які допустили порушення законодавства про охорону праці.

Перший примірник матеріалів розслідування залишається на підприємстві. Потерпілому або членам його сім’ї (довіреній особі) надсилається затверджений акт за формою Н-1 або НПВ разом з копією акта спеціального розслідування нещасного випадку.

Звітність та інформація про нещасні випадки, аналіз їх причин

Роботодавець на підставі актів за формою Н-1 складає державну статистичну звітність про потерпілих за формою, затвердженою Держкомстатом, і подає її в установленому порядку відповідним організаціям, а також несе відповідальність за її достовірність.

Роботодавець зобов’язаний проводити аналіз причин нещасних випадків за підсумками кварталу, півріччя і року та розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи, до сфери управління яких належать підприємства, місцеві держадміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування зобов’язані аналізувати обставини і причини нещасних випадків за підсумками півріччя і року, доводити результати цього аналізу до відома підприємств, що належать до сфери їх управління, а також розробляти і здійснювати заходи щодо запобігання подібним випадкам.

Органи державного управління, державного нагляду за охороною праці, ФССНВ та профспілкові організації в межах своєї компетенції перевіряють ефективність профілактики нещасних випадків, вживають заходів до виявлення та усунення порушень.

Підприємства, органи, до сфери управління яких належать підприємства, а також ФССНВ ведуть облік усіх пов’язаних з виробництвом нещасних випадків.