Положення про розробку інструкцій з охорони праці
1. Загальні положення
1.1. Положення встановлює вимоги до змісту побудови і викладу інструкцій з охорони праці, визначає порядок опрацювання та введення в дію нових, перегляду та скасування чинних інструкцій.
Вимоги цього Положення є обов’язковими для підприємства
1.2. Інструкція є нормативним актом, що містить обов’язкові для дотримання працівниками вимог з охорони праці при виконанні ними робіт певного виду або за певною професією на робочих місцях, у виробничих приміщеннях, на території підприємства і будівельних майданчиках або в інших місцях, де за дорученням власника чи уповноваженого ним органу виконуються ці роботи, трудові чи службові обов’язки.
1.3. Інструкції, що діють на підприємстві, належать до нормативних актів про охорону праці, чинних у межах конкретного підприємства. Такі інструкції розробляються на основі чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці, примірних інструкцій та технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва та вимог безпеки, викладених в експлуатаційній та ремонтній документації підприємств-виготовлювачів обладнання, що використовуються на даному підприємстві. Вони затверджуються роботодавцем і є обов’язковими для дотримання працівниками відповідних професій або при виконанні відповідних робіт на цьому підприємстві.
1.4. Інструкції повинні відповідати чинному законодавству України, вимогам державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці: правил, норм, стандартів, інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці, на основі яких вони розробляються.
Інструкції повинні містити тільки ті вимоги щодо охорони праці, дотримання яких обов’язкове самими працівниками .Порушення працівником цих вимог повинно як порушення трудової дисципліни, за яке до нього може бути застосовано стягнення згідно з чинним законодавством.
1.5. Організація вивчення інструкцій працівниками забезпечується роботодавцем згідно з ДНАОП 0. 00-4.12 – 94 “Типового Положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці”.
1.6. Постійний контроль за додержанням працівниками вимог інструкцій покладається на роботодавця.
1.7. Громадський контроль за додержанням всіма працівниками вимог інструкцій здійснюють трудові колективи через обраних ними уповноважених і професійні спілки в особі своїх виборних органів і представників.
2.Зміст і побудова інструкцій.
2.1. Кожній інструкції присвоюється назва і порядковий номер.
Інструкціям, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів, при їх включенні до Державного реєстру міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці присвоюються скорочені позначення, прийняті Держнаглядохоронпраці.
Примірним інструкціям, що затверджуються міністерствами чи іншими органами виконавчої влади та об’єднаннями підприємств, присвоюються скорочені позначення, прийняті Національним НДІ охорони праці.
Інструкціям, що розробляються і затверджуються на підприємствах, присвоюються порядкові номера службами охорони праці цих підприємств.
У назві інструкції стисло вказується, для якої професії або виду робіт вона призначена.
2.2. Включенню до інструкцій підлягають загальні положення щодо охорони праці та організаційні і технічні вимоги безпеки, що визначаються на основі:
-чинного законодавства України про працю та охорону праці, стандартів, правил, норм та інших нормативних і організаційно-методичних документів про охорону праці;
-аналізу документів з охорони праці стосовно відповідного виробництва, професії (виду робіт);
-характеристики робіт, що підлягають виконанню працівником конкретної професії у відповідності з її кваліфікаційною характеристикою;
-вимог безпеки до технологічного процесу, виробничого обладнання, інструментів і пристроїв, що застосовуються при виконанні відповідних робіт, а також вимог безпеки, що містяться в експлуатаційній та ремонтній документації і в технологічному регламенті;
виявлення небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для даної професії (виду робіт) як при нормальному режиму, визначення заходів та засобів захисту від них, вивчення конструктивних та експлуатаційних особливостей і ефективності використання цих засобів;
-аналізу обставин та причин найбільш імовірних аварійних ситуацій, нещасних випадків та професійних захворювань, характерних для даної професії;
-вивчення передового досвіду безпечної організації праці та виконання відповідних робіт, визначення найбезпечніших методів та прийомів їх виконання.
2.3. Вимоги інструкцій викладаються відповідно до послідовності технологічного процесу і з урахуванням умов, у яких виконується даний вид робіт.
2.4. Інструкції повинні містити такі розділи:
- загальні положення;
- вимоги безпеки перед початком роботи;
- вимоги безпеки під час виконання роботи;
- вимоги безпеки після закінчення роботи;
- вимоги безпеки в аварійних ситуацій.
За необхідністю в інструкції можна включати й інші розділи.
Наприклад, у примірних інструкціях може бути передбачений “Вступ”, у якому відображаються відповідні положення законодавства України про працю та охорону праці, вказівки щодо порядку внесення змін і доповнень до цих інструкцій тощо.
Для розміщення матеріалів, які доповнюють основну частину інструкцій, ілюструють чи конкретизують її окремі вимоги, може бути включений розділ “Додатки”. У цьому розділі можна навести перелік нормативних актів, на підставі яких розроблено інструкцію.
2.5. Розділ “Загальні положення” повинен містити:
-відомості про сферу застосування інструкції; загальні відомості про об’єкт розробки: визначення робочого місця працівника даної професії (виду робіт) в залежності від тривалості його перебування на ньому протягом робочої зміни (постійне чи непостійне); коротка характеристика технологічного процесу та обладнання, що застосовується на цьому робочому місці, виробничій дільниці, в цеху;
-умови і порядок допуску працівників до самостійної роботи за професією або до виконання відповідного виду робіт (вимоги щодо віку, стажу роботи, статі, стану здоров’я, проходження медоглядів, професійної освіти та спеціального навчання з питань охорони праці, інструктажів, перевірки знань тощо);
-вимоги правил внутрішнього трудового розпорядку, що стосується питань охорони праці для даного виду робіт або професії, а також відомості про специфічні особливості організації праці і технологічних процесів та про коло трудових обов’язків працівників даної професії (що виконують даний вид робіт);
характеристику основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів для даної професії (виду робіт), особливості їх впливу на працівника;
-перелік видів спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, що належить до видачі працівникам даної професії (виду робіт) згідно з чинним нормами, із зазначенням стандартів або технічних умов на них;
-вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник під час виконання роботи.
2.6. Розділ “Вимоги безпеки перед початком роботи” повинен містити:
-порядок приймання зміни у випадку безперервної роботи, в тому числі при порушенні режиму роботи виробничого обладнання або технологічного процесу;
-порядок підготовки робочого місця, засобів індивідуального захисту;
-порядок перевірки справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежегасіння, виявлених видимих пошкоджень захисного заземлення, тощо;
-порядок перевірки наявності та стану вихідних матеріалів (сировини, заготовок)4
-порядок повідомлення роботодавця про виявлені несправності обладнання, пристроїв, пристосувань, інструменту, засобів захисту, тощо.
2.7. Розділ “Вимоги безпеки під час роботи” повинен містити:
-відомості щодо безпечної організації праці, про прийоми та методи безпечного виконання робіт, правила використання технологічного обладнання, пристроїв та інструментів, а також застереження про можливі небезпечні, неправильні методи та прийоми праці, які заборонено застосовувати;
-правила безпечного поводження з вихідними матеріалами (сировиною, заготовками), з готовою продукцією, допоміжними матеріалами та відходами виробництва, що являють небезпеку для працівників;
-правила безпечної експлуатації внутрішньо цехових транспортних і вантажопідіймальних засобів, механізмів, тари;
-вимоги безпеки при вантажно-розвантажувальних роботах та транспортуванні вантажу;
-вказівки щодо порядку утримання робочого місця в безпечному стані;
-можливі види небезпечних відхилень від нормального режиму роботи обладнання та технологічного регламенту і способи їх усунення;
-вимоги щодо використання засобів індивідуального та колективного захисту від шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
-умови, за яких робота повинна бути припинена (технічні, метеорологічні, санітарно-гігієнічні тощо);
-вимоги щодо забезпечення пожежо- та вибухонебезпеки;
-порядок повідомлення роботодавця про нещасні випадки чи раптові захворювання, факти порушення технологічного процесу, виявлені несправності обладнання, устаткування, пристроїв, інструменту, засобів захисту та про інші небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що загрожують життю і здоров’ю працівників.
2.8. Розділ “Вимоги безпеки після закінчення роботи” повинен містити:
-порядок безпечного вимикання, зупинення, розбирання, очищення і змащення обладнання, пристроїв, машин, механізмів та апаратури, а при безперервному процесі – порядок передачі їх черговій зміні;
-порядок здавання робочого місця;
-порядок прибирання відходів виробництва;
-вимоги санітарних норм і правил особистої гігієни, яких повинен дотримуватись працівник після закінчення роботи;
-порядок повідомлення роботодавця про всі недоліки, що виявились у процесі роботи.
2.9. Розділ “Вимоги роботи в аварійних ситуаціях” повинен містити:
-відомості про ознаки можливих аварійних ситуацій, характерні причини аварій (вибухів, пожеж тощо);
-відомості про засоби та дії, спрямовані та запобігання можливим аваріям;
-порядок дій, особисті обов’язки та правила поведінки працівника при виникненні аварії згідно з планом її ліквідації, в тому числі у випадку її виникнення під час передачі-приймання зміни при безперервній роботі;
-порядок повідомлення роботодавця про аварії та ситуації, що можуть до них призвести;
-відомості про порядок застосування засобів проти аварійного захисту та сигналізації;
-порядок дій щодо подання першої медичної допомоги потерпілим під час аварії.
3. Викладення тексту інструкцій.
При викладенні тексту інструкції слід керуватися такими правилами:
-текст інструкцій повинен бути стислим, зрозумілим і не допускати різних тлумачень;
-інструкція не повинна містити посилань на нормативні акти, вимоги яких враховуються при її розробці. За необхідністю ці вимоги відтворюються дослівно;
-слід вживати терміни і визначення, прийняті в Законі України “Про охорону праці”, ДСТУ 2293-93 ССБП “Охорона праці. Терміни та визначення”, ДК 003-95 “Державний класифікатор України.Класифікатор професій” та в інших нормативних актах;
-у тексті інструкції не допускається застосування не властивих для нормативних актів зворотів розмовної мови, довільних словосполучень, скорочення слів, використання різних термінів для одного поняття, а також іноземних слів чи термінів за наявності рівнозначних слів чи термінів в українській мові; допускається застосування лише загальноприйнятих скорочень і абревіатур, а також заміна застосованих у даній інструкції словосполучень скороченням або абревіатурою за умови повного відтворення цього словосполучення при першому згадуванні в тексті із зазначенням у дужках відповідного скорочення чи абревіатури;
-у тексті інструкції слід уникати викладу вимог у формі заборони, а при необхідності слід давати пояснення, чим викликана заборона; не повинні, застосовуватися слова “категорично”, “особливо”, “обов’язково”, “суворо” та ін., оскільки всі вимоги інструкції є однаково обов’язковими;
-для наочності окремі вимоги інструкції можуть бути ілюстровані малюнками, схемами, кресленнями тощо;
-якщо безпека роботи обумовлена певними нормами (величини відстаней, напруги та ін.), то вони повинні бути наведені в інструкції.
4. Порядок розробки, затвердження та введення інструкцій в дію
4.1. Інструкції, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці.
4.1.1. Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, здійснюються згідно з Положенням про опрацювання, прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці і з урахуванням вимог цього Положення.
4.1.2. Уразі неповного відображення в інструкції, що є державним міжгалузевим нормативним актом про охорону праці, вимог щодо охорони праці працівників, безпечного виконання робіт, умов безпечної експлуатації машин, механізмів, обладнання, установок і пристроїв, властивих для даного підприємства (дільниці, робочого місця), або за наявності в ній порад з вимогами, обов’язковими для дотримання працівниками даного підприємства, вимог безпеки щодо не властивих для нього робіт, роботодавець у порядку, встановленому п. 4.3.1. цього Положення, організовує розробку на сонові цієї інструкції, з урахуванням конкретних умов підприємства, відповідної інструкції, що діє на підприємстві і затверджує її за узгодженням з місцевими органами Держнаглядохоронпраці.
4.2. Примірні інструкції.
4.2.1. Примірні інструкції для працівників, зайнятих на роботах, що є провідними для певної галузі виробництва, регіону, виробничого, наукового-виробничого чи іншого об’єднання підприємств, за винятком персоналу та працівників, зазначених у п. 1.3. цього Положення, розроблюються базовими організаціями з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці, науково-дослідними, проектно-конструкторськими і проектно-технологічними організаціями, регіональними навчально-методичними центрами охорони праці, а також окремими підприємствами чи групами фахівців за методичною допомогою Національного науково-дослідного інституту охорони праці.
Призначення такої організації-розробника здійснюється міністерством чи іншим органом виконавчої влади, відповідним об’єднанням підприємств.
Примірні інструкції для працівників, які залучатимуться до виконання робіт за новими технологіями і впровадження нових технічних засобів виробництва, матеріалів, видів енергії тощо, опрацьовуються організаціями-розробниками цих технологій, засобів виробництва, матеріалів і підприємствами-виготовлювачами одночасно з розробкою відповідної технологічної, проектно-конструкторської, експлуатаційної та ремонтної документації і є невід’ємною складовою частиною цієї документації.
4.2.2. Розробка примірник інструкцій здійснюється згідно з планами робіт з охорони праці, затвердженими міністерствами чи іншими органами виконавчої влади, відповідними об’єднаннями підприємств, а також на підставі наказів (розпоряджень) їх керівників.
4.2.3. Розробка примірних інструкцій здійснюється за такими основними стадіями:
розробка першої редакції проекту примірної інструкції і направлення його на відзив;
розробка остаточної редакції проекту примірної інструкції;
узгодження і подання остаточної редакції проекту примірної інструкції на затвердження і реєстрацію;
видання (тиражування) затвердженої примірної інструкції і її розповсюдження.
4.2.4. Проект примірної інструкції, розроблений в першій редакції і підписаний керівником організації-розробника, направляється на відзив підприємствам, для яких дана професія (вид роботи) є провідною, згідно з переліком, затвердженим керівником служби охорони праці міністерства чи іншого органу виконавчої влади, об’єднання підприємств.
Зазначені підприємства складають і надсилають відповідний відзив на адресу організації-розробника у місячний термін з дня отримання проекту інструкції. Якщо відзив у зазначений термін не надіслано, вважається, що зацікавлене підприємство не має зауважень і пропозицій до проекту.
4.2.5. Організація-розробник узагальнює отримані відзиви, складає їх зведення і на підставі пропозицій та зауважень, що в них містяться, доопрацьовує проект примірної інструкції.
4.2.6. Доопрацьований з урахуванням відзивів проект примірної інструкції разом із зведенням відзивів подається на розгляд до відповідного міністерства чи іншого органу виконавчої влади, об’єднання підприємств.
4.2.7. У необхідних випадках орган (об’єднання), який затверджує проект примірної інструкції, може прийняти рішення про повернення його на доопрацювання чи проведення експертизи проекту відповідною компетентною організацією або власною експертною комісією.
У випадку, коли це доцільно, експерти від незалежних компетентних організацій можуть бути включені до складу експертної комісії, створеної цим органом (об’єднанням).
4.2.8. Розглянутий та завізований службою охорони праці зазначеного в п. 4.2.6. органу (об’єднання) проект примірної інструкції разом із зведенням відзивів подається організацією-розробником на узгодження до відповідних органів державного нагляду, до компетенції яких належить дана інструкція або окремі її вимоги, і до Національного НДІ охорони праці. Узгоджувальні органи розглядають проект примірної інструкції і надсилають організацію-розробнику свої висновки в термін, що не перевищує одного місяця від дня одержання проекту.
У разі виникнення суттєвих зауважень щодо проекту примірної інструкції під час її узгодження організація-розробник забезпечує їх розгляд та врахування до подання інструкції на затвердження.
4.2.9. Узгоджена остаточна редакція проекту примірної інструкції (у чотирьох примірниках), підписана керівником організації-розробника, із зведенням відзивів та оригіналами документів, що підтверджують її узгодження, подається на затвердження до органу, на підставу плану роботи наказу (розпорядження)якого вона розроблена.
4.2.10. Розгляд узгодженої остаточної редакції проекту примірної інструкції та її затвердження міністерством чи іншим органом виконавчої влади або об’єднанням підприємств здійснюється в установленому ними порядку у термін, що не перевищує одного місяця від дня одержання проекту.
4.2.11. Примірна інструкція затверджується наказом міністерства чи іншого органу виконавчої влади.
4.2.12. Міністерства та інші органи виконавчої влади і об’єднання підприємств ведуть облік затверджених ними примірних інструкцій в установленому ними порядку, крім того, затверджені примірні інструкції підлягають реєстрації з присвоєнням їм скорочених позначень у Національному науково-дослідному інституті охорони праці.
4.2.13. Відомості про затвердження та видання затверджених примірних інструкцій щоквартально публікується в журналі “Охорона праці”.
4.3. Розробка, затвердження та введення в дію інструкцій на підприємстві.
4.3.1. Розробка, узгодження і затвердження інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюється згідно ДНАОП 0.00-8.03-93 “Порядок опрацювання і затвердження власником нормативних актів, що діють на підприємстві “ і з урахуванням вимог цього Положення.
4.3.2. Інструкції, що діють на підприємстві, розробляються відповідно до переліку інструкцій, який складається службою охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів, служб головних спеціалістів (головного механіка, головного енергетика тощо), служби організації праці та заробітної плати.
4.3.3. Загальне керівництво розробкою (переглядом) інструкцій на підприємстві покладається на роботодавця.
Роботодавець несе відповідальність за організацію своєчасної розробки (перегляду) та забезпечення всіх працівників необхідними інструкціями.
4.3.4. Розробка (перегляд) необхідних інструкцій, що діють на підприємстві, здійснюється безпосередніми керівниками робіт, які несуть відповідальність за своєчасне виконання цієї роботи.
4.3.5. Здійснення систематичного контролю за своєчасною розробкою нових та відповідністю діючих на підприємстві інструкцій вимогам чинного законодавства, їх періодичним переглядом та своєчасним внесенням змін і доповнень до них покладається роботодавцем на службу охорони праці підприємства.
4.3.6. Для нових виробництв, що вводяться в дію вперше, допускається розробка тимчасових інструкцій, що діють на підприємстві. Тимчасові інструкції повинні відповідати вимогам цього Положення, а їх вимоги – забезпечувати безпечне здійснення технологічних процесів і безпечну експлуатацію обладнання.
4.3.7. Інструкція, що діє на підприємстві, набуває чинності з дня її затвердження, якщо інше не передбачене наказом роботодавця.
5.Реєстрація, облік і видання інструкцій на підприємстві.
5.1. Інструкції, які вводяться в дію на даному підприємстві, реєструються службою охорони праці в журналі реєстрації в порядку, встановленому роботодавцем.
5.2. Введені в дію інструкції видаються (тиражуються) або придбаються у вигляді брошур (для видачі працівникам на руки) або односторонніх аркушів чи плакатів (для вивішування на робочих місцях або виробничих дільницях).
5.3. Видача інструкцій керівникам структурних підрозділів (служб) підприємства провадиться службою охорони праці з реєстрацією в журналі обліку видачі інструкцій
5.4. Інструкції видаються працівникам на руки безпосередніми керівниками робіт під розпис у журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці під час проведення первинного інструктажу або вивішуються на їх робочих місцях.
5.5. У кожного керівника структурного підрозділу (служби) підприємства повинен постійно зберігатись комплект інструкцій, необхідних у даному підрозділі (службі) для працівників усіх професій і видів робіт даного підрозділу (служби), а також перелік цих інструкцій, затверджений роботодавцем.
На підприємствах, де структурні підрозділи відсутні, комплект інструкцій зберігається у роботодавця.
Крім того, повний комплект інструкцій зберігається у певному доступному для працівників місці, визначеному керівником структурного підрозділу (служби) підприємства з урахуванням забезпечення простоти та зручності ознайомлення з ними працівників.
5.6. Роботодавець безкоштовно забезпечує інструкціями працівників та керівників структурних підрозділів (служб).
6. Перегляд, припинення чинності та скасування інструкцій.
6.1. Перегляд інструкцій, що належать до державних міжгалузевих нормативних актів про охорону праці, та примірних інструкцій, проводиться в міру потреби, але не рідше 1 разу на 10 років, перегляд інструкцій , що діють на підприємстві, - в терміни, на підставі яких вони опрацьовані, але не рідше одного разу на 5 років, а для професій або видів робіт з підвищеною небезпекою – не рідше одного разу на 3 роки.
6.2. Інструкції переглядаються до закінчення термінів, зазначених у п. 6.1 цього Положення:
- у разі зміни законодавства України про працю та охорону праці;
- у разі набуття чинності новими або переглянутими державними нормативними актами про охорону праці;
- за вказівкою директивних органів, вищестоящих організацій, органів державного управління і нагляду за охороною праці;
- у випадку аварійної ситуації або нещасного випадку, що викликали необхідність перегляду (зміни) інструкції;
при впровадженні нових технологій, зміні технологічного процесу або умов праці, а також при впровадженні нових видів обладнання, машин, механізмів, матеріалів, апаратури, пристроїв та інструментів, видів енергії тощо. В останньому випадку перегляд інструкцій проводиться до зазначених впроваджень чи змін.
Розробив: _____________
Ознайомлені: __________