Охрана Труда

Інструкція з охорони праці для водія легкового автомобіля

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Дія інструкції поширюється на всіх водіїв підприємства і його підрозділів.

1.2. По даній інструкції водій автомобіля інструктується перед початком роботи на підприємстві (первинний інструктаж), а потім через кожні 6 місяців (повторний інструктаж). Результати інструктажу заносяться в "Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці", в журналі після проходження інструктажу повинен бути підпис інструктуючого та водія авто­мобіля.

1.3. Власник повинен застрахувати водія автомобіля від нещасних випадків та професійно­го захворювання. В разі пошкодження здоров'я з вини власника він (водій) має право на відшко­дування заподіяної йому шкоди.

1.4. За невиконання даної інструкції водій автомобіля несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність,

1.5. До керування автомобілями та їх обслуговуванням допускаються особи віком не мо­лодше 18 років, які мають спеціальну підготовку і отримали посвідчення на право керування автомобілем, пройшли медичне обстеження, вступний інструктаж з охорони праці та інструк­таж на робочому місці.

1.6. При оформленні водія на роботу за ним наказом по підприємству закріплюється пев­ний автомобіль.

1.7. Після зарахування на роботу водій повинен прийняти автомобіль по акту та виконува­ти тільки ту роботу, котра дозволена керівництвом та по якій він проінструктований.

1.8. Без дозволу та інструктажу виконувати роботу, яка не входить в обов'язки водія, забо­роняється.

1.9. На території підприємства водій повинен виконувати правила внутрішнього трудово­го розпорядку та зокрема:

1.9.1. Бути уважним до сигналів водіїв рухомого транспорту.

1.9.2. Ходити по тротуарах, доріжках, переходах, спеціально призначених для цього, три­маючись правої сторони.

1.9.3. Не торкатись електрообладнання та електродроту, арматури загального освітлення, не відкривати дверці електрошаф.

1.9.4. Не вмикати і не зупиняти (крім аварійних випадків) машини, верстати та механізми, робота на яких не передбачена керівництвом.

1.9.5. Не проходити і не стояти під піднятим вантажем.

1.9.6. Не працювати при ремонті автомобіля несправним інструментом або на несправно­му обладнанні.

1.10. Головними небезпечними та шкідливими виробничими факторами, які можуть діяти на водія являються:

1.10.1. Конструктивні недоліки транспортних засобів.

1.10.2. Несправність транспортних засобів.

1.10.3. Порушення режиму праці та відпочинку.

1.10.4. Порушення правил дорожнього руху водіями та пішоходами.

1.10.5. Незадовільні метеорологічні умови.

1.10.6. Концентрація шкідливих речовин в робочій зоні.

1.10.7. Ослаблення самоконтроля, непотрібний ризик.

1.10.8. Незадовільний психологічний клімат в колективі підприємства.

1.10.9. Наїзди проїжджаючих транспортних засобів.

1.10.10. Термічні фактори (пожежі, вибухи при подачі палива в карбюратор двигуна само­пливом, перевірці наявності палива в баці з використанням відкритого полум'я, опіки парою, водою із радіатора).

1.10.11. Злочинні дії пасажирів та інших осіб.

1.10.12. Підвищені рівні шуму і вібрації.

1.10.13. Підвищена температура і швидкість руху повітря в теплий період року.

1.10.14. Наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (вуглецю і азоту оксидів, ак­ролеїну, вуглеводнів аліфатичних граничних, формальдегіду, метилмеркаптанів).

1.11. Водію автомобіля згідно діючих норм видаються безкоштовно бавовняні рукавиці.

1.12. Кожен автомобіль повинен бути забезпечений противідкатними упорами (не менше 2 шт.) для підкладування під колеса, а також медичною аптечкою, знаком аварійної зупинки, миготливим червоним ліхтарем, вогнегасником.

1.13. Для запобігання виникнення пожежі на автомобілі забороняється:

1.13.1. Допускати на двигуні та карбюраторі скопичення бруду та мастила.

1.13.2. Залишати в кабіні та двигуні забруднені мастилом та паливом використані ганчірки.

1.13.3. Експлуатувати несправні прилади системи живлення.

1.13.4. Застосовувати для миття двигуна бензин та інші легкозаймисті рідини.

1.13.5. Подавати при несправній системі живлення бензин в карбюратор безпосередньо з місткості шлангом або іншим засобом.

1.13.6. Палити в безпосередній близькості приладів живлення двигуна.

1.13.7. Користуватись відкритим вогнем при визначенні та ліквідуванні несправностей ме­ханізмів; підігрівати коробку змінних передач, двигун відкритим полум'ям. 1.14. Власник не має права:

1.14.1. Примушувати водія (а водій не має права виїжджати на автомобілі) виїжджати на лінію, якщо технічний стан автомобіля або його обладнання не відповідають "Правилам до­рожнього руху", "Правилам по охороні праці на автомобільному транспорті" та "Правилам технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транспорту".

1.14.2. Направляти водія в рейс, якщо він не мав до виїзду відпочинку, передбаченого чин­ним законодавством про працю (відпочинок повинен бути не менше подвійної тривалості часу роботи в попередній відпочинку робочий день (зміну) з урахуванням перерви на відпочинок і харчування.

1.15. При травмуванні або захворюванні необхідно припинити роботу і доповісти механі­ку або звернутися в медпункт.

1.16. До робочого місця водія автомобіля ставляться такі вимоги:

1.16.1. Огородження робочого місця водія в салоні легкового автомобіля-таксі (захисний екран), якщо воно передбачено, повинно бути у справному стані.

1.16.2. Вітрове та бокове скло не повинно мати тріщин та затемнень, не допускається вико­ристовувати додаткові предмети або наносити покриття, що обмежують оглядовість з місця водія, погіршують прозорість скла.

1.16.3. Бокові стекла повинні плавно пересуватися від руки або склопідйомних механізмів.

1.16.4. На сидінні та спинці сидіння не допускаються провали, рвані місця, виступні пружи­ни та гострі кути; сидіння та спинка повинні мати справне регулювання, що забезпечує зручну посадку водія.

1.16.5. Ручки біля дверного прорізу, замки усіх дверей або кабіни, пристрої приведення їх у дію повинні бути справними.

1.16.6. Підлога кабіни (салону) автомобіля повинна застилатися килимком, що не має ви­падкових отворів та інших пошкоджень.

1.16.7. Санітарно-технічні засоби (вентиляція, опалювання, теплоізоляція, кондиціонуван-ня) повинні бути у робочому стані і забезпечувати підтримування в кабіні (салоні) параметрів мікроклімату згідно з встановленими нормами.

1.16.8. Вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони водія у кабіні (салоні) не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації.

1.17. Органи керування автомобілем повинні бути із справними ущільнювачами, що пере­шкоджають проникненню відпрацьованих газів до його кабіни (салону).

1.18. Системи живлення, мащення та охолодження повинні бути справними і не мати течі палива, масла, антифризу, води.

1.19. У відділеннях, призначених для пасажирів та водія, не повинно бути ніяких пристроїв та елементів паливної системи.

Розміщення елементів паливної системи повинно бути таким, щоб у разі витікання паливо попадало тільки на дорогу і повністю виключало можливість його попадання на елементи вих­лопної системи.

1.20. Елементи і з'єднання системи випуску відпрацьованих газів повинні знаходитись у справному стані.

1.21. Вентиляція картера двигуна повинна працювати справно, не допускаючи прориву газів у підкапотний простір.

1.22. Стоянкова гальмівна система повинна забезпечувати нерухомий стан транспортного засобу повної маси на шляху з уклоном не менше 16 %, а для легкових автомобілів, їх модифі­кацій для перевезення пасажирів — не менше 23 %.

1.23. Технічний стан електрообладнання автомобіля повинен забезпечувати пуск двигуна за допомогою стартера, безперебійне та своєчасне запалювання суміші у циліндрах двигуна, безвідмовну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також виключати можливість іскроутворення у проводах і затискачах. Усі проводи електрооб­ладнання повинні бути укріплені і мати надійну непошкоджену ізоляцію, що виключає мож­ливість їх обриву, перетирання, зношення або короткого замикання.

1.24. Запобіжники системи електрообладнання, що застосовуються для заміни спрацьова­них, повинні відповідати технічним вимогам.

1.25. Акумуляторна батарея повинна бути надійно закріплена. Не допускається течі елект­роліту із моноблоку акумуляторної батареї.

1 26. Храповик колінчастого валу повинен мати неспрацьовані прорізи, а пускова рукоят­ка — пряму шпильку відповідної довжини та міцності. Ручка пускової рукоятки повинна бути гладкою, без задирок.

1.27. Двері кабін (салонів), капоти повинні бути із справними обмежувачами відкривання і фіксаторами відкритого та закритого положення.

1 28. При роботі автомобіля на газовому паливі водій додатково повинен бути проінструк­тованим по правилам безпечної експлуатації газобалонних та газових установок.

1.29. На автомобілі-таксомоторі у регіонах (містах) з великою криміногенною обстанов­кою необхідно встановлювати захисний екран, а також спеціальну сигналізацію.

II. ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. При підготовці автомобіля до виїзду на лінію необхідно перевірити:

2.1.1. Технічний стан автомобіля, особливу увагу слід звернути на справність гальмової системи, кермового керування, приладів освітлення й сигналізації, шин, склоочисників, а та­кож чи правильно встановлено дзеркало заднього огляду, чи видно номерні знаки.

2.1.2. Перевірити відсутність течі палива, мастила, води.

2.1.3. Наявність інструменту та пристроїв.

2.1.4. Заправку автомобіля паливом, мастилом, водою, рідиною для гальм, рівень електро­літу в акумуляторній батареї.

2.2. Перед виїздом з гаража необхідно пройти медичний огляд та одержати підтвердження механіка про справність автомобіля.

2.3. Перед запуском двигуна необхідно переконатися, що автомобіль загальмований сто­янковим гальмом, а важіль перемикання передач поставлений у нейтральне положення.

2.4. Запуск двигуна повинен робитися за допомогою стартера. Використовувати пускову рукоятку дозволяється тільки у виняткових випадках.

2.5. При запусканні двигуна автомобіля пусковою рукояткою необхідно, крім вимог згідно з п. 2.3, додатково додержуватись таких вимог:

2.5.1. Встановити упорні колодки з обох сторін колеса.

2.5.2. Пускову рукоятку прокручувати знизу догори.

2.5.3. Не брати рукоятку в обхват.

2.5.4. При ручному регулюванні випередження запалювання установлювати пізнє запалю­вання.

2.5.5. Не включаючи запалювання, провернути колінчастий вал, переконавшись, що важіль перемикання передач знаходиться у нейтральному положенні, включити запалювання.

2.5.6. Не застосовувати будь-яких важелів та підсилювачів, що діють на пускову рукоятку або храповик колінчастого валу.

2.6. Забороняється здійснювати запуск двигуна шляхом буксирування автомобіля та пере­микання ланцюга живлення стартера.

2.7. Перед запуском двигуна автомобіля, який підключений до системи підігрівання, необ­хідно відключити та від'єднати елементи підігрівання.

2.8. При заправленні автомобілів забороняється:

2.8.1. Палити та користуватися відкритим вогнем.

2.8.2. Проводити ремонтні та регулювальні роботи.

2.8.3. Заправляти автомобіль паливом при працюючому двигуні.

2.8.4. Допускати перелив та розлив палива.

2.8.5. Знаходження пасажирів у кабіні, салоні.

2.9. Перед заправкою системи охолодження антифризом необхідно:

2.9.1. Перевірити, чи немає в системі охолодження (в з'єднувальних шлангах, радіаторі, сальниках водяного насоса тощо) течі, а при наявності — необхідно її ліквідувати.

2.9.2. Промити систему охолодження чистою гарячою водою.

2.10. Заправку системи охолодження двигуна антифризом і гальмівної системи гальмівною рідиною слід проводити тільки за допомогою спеціально призначеної для цієї мети посудини. Заправна посудина повинна бути очищена, промита і мати відповідний напис: "Тільки для антифризу" або "Тільки для гальмівної рідини".

При роботі з цими рідинами необхідно вжити заходи, що виключають попадання в них нафтопродуктів (бензину, дизельного палива, масла тощо).

2.11. Заливати антифриз у систему охолодження без розширювального бачка слід не до горловини радіатора, а на 10 % менше об'єму системи охолодження, тому що під час роботи двигуна (при нагріванні) антифриз розширюється більше води, що може призвести до його витікання.

2.12. Після кожної операції з гальмівною рідиною та антифризом (одержання, видача, зап­равка автомобіля, перевірка якості) треба ретельно мити руки водою з милом. При випадково­му заковтуванні антифризу або гальмівної рідини потерпілому повинна бути негайно надана медична допомога.

2.13. Забороняється допускати до роботи з антифризом і гальмівною рідиною осіб, які не пройшли інструктажу з вимог безпеки при їх використанні та зберіганні.

III. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1. На лінії під час керування автомобілем водій повинен мати при собі:

3.1.1. Посвідчення з талоном на право керування автомобілем, видане Державтоінспекцією.

3.1.2. Талон технічного паспорту та шляховий лист, документи на вантаж. 3.2. Виконувати вимоги безпеки руху, вказівки регулювальників, світлофорів та дорож­ньо-сигнальних знаків.

3.3. Раніше ніж почати рух з місця зупинки (стоянки) або виїхати з гаража, необхідно впев­нитись, що це безпечно для робітників та інших сторонніх осіб, подати попереджувальний сиг­нал і лише після цього рушати з місця.

3.4. Перед подачею автомобіля назад водій повинен переконатися, що його ніхто не об'їжджає і поблизу немає людей або якихось перешкод.

3.5. Перед початком руху заднім ходом в умовах недостатнього огляду ззаду водій повинен вимагати, а власник зобов'язаний виділити працівника для організації руху автомобіля.

3.6. Вибирати швидкість руху на лінії необхідно з урахуванням шляхових умов, оглядо-вості та видимості, інтенсивності та характеру руху транспортних засобів та пішоходів, особ­ливостей та стану автомобіля та перевозимого вантажу.

3.7. При зупинці (стоянці) автомобіля водій, залишаючи транспортний засіб, повинен вжити всіх заходів проти самовільного його руху: зупинити двигун, встановити важіль перемикання передач (контролера) в нейтральне положення, загальмувати автомобіль стоянковим гальмом.

3.8. Якщо автомобіль стоїть навіть на незначному уклоні, необхідно додатково підставити під колеса упорні колодки.

3.9. На спусках та підйомах, де спосіб постановки не регламентується засобами регулюван­ня руху, транспортні засоби необхідно ставити під кутом до краю проїжджої частини так, щоб виключити можливість їх самовільного руху.

3.10. Виходячи із кабіни автомобіля водій повинен попередньо переконатися у стані по­верхні (наявність вибоїн, слизькості, сторонніх предметів тощо), а при виході на проїжджу ча­стину дороги — ще і у відсутності руху як у попутному, так і зустрічному напрямках.

3.11. Направляючи водія в рейс тривалістю більше 1 доби, власник зобов'язаний:

3.11.1. Повідомити водію про режим праці та відпочинку.

3.11.2. Записати в подорожньому листі маршрут слідування з вказанням місць тимчасово­го та тривалого відпочинку. 3.12. Забороняється:

3.12.1. Перевезення у кабіні, салоні більшої кількості людей, ніж обладнано місць для сид­іння або вказано у паспорті заводу-виготовлювача.

3.12.2. Рух автомобіля з відкритими дверима.

3.12.3. Вистрибувати із кабіни автомобіля.

3.13. Особи, які знаходяться в автомобілі, зобов'язані виконувати вимоги водія з питань безпеки.

3.14. Керувати автомобілем в стані алкогольного сп'яніння або під дією наркотичних за­собів забороняється.

3.15. Виїзджати на лінію в хворобливому стані або при такому ступені втомленності, який може вплинути на безпеку руху, забороняється.

3.16. При участі водія в ремонті та технічному обслуговуванні автомобіля він повинен бути проінструктований згідно інструкції по охороні праці для автослюсаря.

3.17. При вимушеній зупинці автомобіля на узбіччі або на краю проїжджої частини дороги для проведення ремонту водій зобов'язаний включити аварійну світлову сигналізацію та уста­новити знак аварійної зупинки або миготливий червоний ліхтар на відстані не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах та 40 м — за їх межами.

3.18. При відсутності у водія необхідних пристроїв та інструменту для безпечного виконан­ня конкретного виду робіт ремонт забороняється.

3.19. Забороняється допускати до ремонту автомобіля на лінії сторонніх осіб (пасажирів тощо).

3.20. При вимушеному ремонті в дорожніх умовах необхідно:

3.20.1. При вивішуванні частини автомобіля домкратом його необхідно встановити на рівній поверхні, зупинити двигун, включити знижену передачу, загальмувати стоянковим гальмом, підставити під колеса, що не підіймаються, упорні колодки.

3.20.2. Домкрат треба установити на рівну неслизьку поверхню. У разі неміцного грунту під основу домкрата необхідно підкласти міцну дерев'яну підставку площею не менше 0,1 мг або дошку.

3.20.3. Плунжер домкрата повинен бути встановленим у місце, вказане в керівництві з екс­плуатації.

3.20.4. Підтягувати ремінь вентилятора, перевіряти кріплення водяного насоса та підтягу­вати сальники тільки при непрацюючому двигуні.

3.20.5. При перегріванні двигуна пробку радіатора можна відкривати тільки тоді, коли температура води (рідини) нижче 100 °С, інакше при відкриванні пробки станеться викид кип­лячої води,

3.20.6. Пробку радіатора на гарячому двигуні необхідно відкривати у рукавицях або на­кривши її ганчіркою. Пробку слід відкривати обережно, не допускаючи інтенсивного виходу пари в сторону відкриваючого.

3.20.7. Для попередження випадків обморожування при усуненні несправностей зимою в дорозі слід працювати тільки у рукавицях. Забороняється торкатися до металевих предметів, деталей та інструменту руками без рукавиць.

3.21. Ручний інструмент (молотки, зубила, пробійники, гайкові ключі тощо) повинен бути справним.

3.22. Буксирування несправних автомобілів допускається тільки на жорсткому буксирі. Відстань між автомобілями повинна бути не більше 4 м. Під час буксирування за кермом бук-сируваного автомобіля повинен бути водій.

Якщо конструкція жорсткого зчеплення забезпечує слідування буксируваного автомобіля траєкторією автомобіля, що буксирує (в тому числі й при поворотах), перебування водія у бук-сируваному автомобілі не обов'язкове.

3.23. При буксируванні забороняється перевозити людей як в першому, так і в другому автомобілі.

3.24. Забороняється буксирування: під час ожеледиці, двох і більше автомобілів одночас­но, автомобілів з причепом.

3.25. Буксирування автомобілів з несправною гальмовою системою дозволяється лише в тих випадках, коли забезпечується слідування буксируваного автомобіля слідами буксирую­чого і виключається самовільне відключення ланки під час руху.

3.26. Не спати і не відпочивати в кабіні автомобіля на стоянці при працюючому двигуні для обігріву кабіни.

3.27. Не передавати керування автомобілем стороннім особам.

3.28. Не виконувати буксировку автомобіля з метою пуску двигуна.

3.29. Не підігрівати двигун відкритим вогнем.

3.30. Не протирати двигун ганчір'ям, змоченим бензином, й не палити безпосередньо біля системи живлення та паливних баків.

IV. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1. Після повернення з лінії разом з механіком контрольно-технічного пункту перевірити автомобіль. При необхідності залишити заявку на поточний ремонт з переліком несправнос­тей, які належать усуненню.

4.2. При безгаражному зберіганні без паропідігріву в зимовий час злити воду з радіатора та двигуна, затягнути важіль гальмівної системи.

4.3. Якщо під час ремонту автомобіль залишається на козелках, перевірити надійність їх встановлення. Не залишати автомобіль, піднятий домкратом.

4.4. Не залишатися на ніч у незакритій машині.

4.5. Доповісти механіку (керівникові) про всі негаразди, які були під час роботи.

4.6. Зняти спецодяг, змити лице та руки теплою водою з милом, при можливості прийняти душ. Не мити руки в мастилі, бензині, гасі, не витирати їх брудним ганчір'ям.

V. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1. При дорожньо-транспортній пригоді водії, причетні до неї, повинні:

5.1.1. Негайно зупинитися і не зрушувати з місця транспортні засоби, а також інші предме­ти, які мають відношення до пригоди.

51.2. При необхідності викликати "Швидку медичну допомогу", а якщо це можливо, відпра­вити потерпілого на попутньому або відвести на своєму транспорті в найближчий лікувальний заклад; повідомити там своє прізвище, номер транспортного засобу (з пред'явленням посвідчен­ня водія та інших документів, які засвідчують особу, та реєстраційного документа на транспорт­ний засіб), після чого повернутися до місця пригоди.

5.1.3. Повідомити про випадок в міліцію, записати прізвища та адреси очевидців та чекати прибуття міліції або слідчих органів.

5.1.4. Якщо рух інших транспортних засобів неможливий, необхідно звільнити проїжджу частину, попередньо зафіксувавши положення транспортного засобу та предметів і слідів, які відносяться до дорожньо-транспортної пригоди.

5.2. При створенні аварійної ситуації під час проведення ремонту та технічного обслугову­вання необхідно:

5.2.1. Негайно припинити роботу, огородити небезпечну зону, не пускати до неї сторонніх осіб.

5.2.2. Якщо є потерпілі, надавати їм першу медичну допомогу; при необхідності викликати "Швидку медичну допомогу".

5.2.3. Доповісти керівникові; до його прибуття прийняти заходи по ліквідації небезпечної ситуації, а після його прибуття виконувати його вказівки.

5.2.4. Надання першої медичної допомоги при ураженні електричним струмом. При ура­женні електричним струмом необхідно негайно звшьнити потерпшого від дії електричного стру­му, відключивши електроустановку від джерела живлення, а при неможливості відключення — відтягнути його від струмоведучих частин за одяг або застосувавши підручний ізоляційний матеріал. При відсутності у потерпшого дихання і пульсу необхідно робити йому штучне ди­хання і непрямий (зовнішній) масаж серця, звернувши увагу на зіниці. Розширені зіниці свідчать про різке погіршення кровообігу мозку. При такому стані оживлення починати негайно, після чого викликати швидку медичну допомогу.

5.2.5. Перша допомога при пораненні.

Для надання першої допомоги при пораненні необхідно розкрити індивідуальний пакет, на­класти стерильний перев'язочний матеріал, що міститься у ньому, на рану і зав'язати її бинтом.

Якщо індивідуального пакету якимсь чином не буде, то для перев'язки необхідно використа­ти чисту (якщо можливо, свіжовипрасовану) носову хустинку, чисту полотняну ганчірку і т.ін.

На те місце ганчірки, що приходиться безпосередньо на рану, бажано накапати декілька капель настойки йоду, щоб одержати пляму розміром більше рани, а після цього накласти ганчірку на рану. Особливо важливо застосовувати настойку йоду зазначеним чином при заб­руднених ранах.

5.2.6. Перша допомога при переломах, вивихах, ударах.

При переломах і вивихах кінцівок необхідно пошкоджену кінцівку укріпити шиною, фанер­ною пластинкою, палицею, картоном або іншим подібним предметом. Пошкоджену руку можна також підвісити за допомогою перев'язки або хустинки до шиї і прибинтувати до тулуба.

При передбачуваному переломі черепа (несвідомий стан після удару голови, кровотеча з вух або рота) необхідно прикласти до голови холодний предмет (грілку з льодом або снігом, чи холодною водою), або зробити холодну примочку.

При підозріванні перелому хребта необхідно потерпілого обережно покласти на дошку, не підіймаючи його, чи повернути потерпілого на живіт обличчям униз, наглядаючи при цьому, щоб тулуб не перегинався з метою уникнення ушкодження спинного мозку.

При переломі ребер, ознакою якого є біль при диханні, кашлю, чханні і рухах, необхідно туго забинтувати груди чи стягнути їх рушником під час видиху.

5.2.7. Надання першої допомоги при опіках кислотами і лугами. При попаданні кислоти або лугу на шкіру ушкоджені ділянки необхідно ретельно промити цівкою води на протязі 15-20 хвилин, після цього пошкоджену кислотою поверхню обмити 5%-ним розчином питної соди, а обпечену лугом — 3 %-ним розчином борної кислоти або 3 %-ним розчином оцтової кислоти.

При попаданні на слизову оболонку очей кислоти або лугу необхідно очі промити ретель­но цівкою води протягом 15-20 хвилин, після цього промити 2 %-ним розчином питної соди, а при пораженні очей лугом — 2 %-ним розчином борної кислоти.

При опіках порожнини рота лугом необхідно полоскати 3 %-ним розчином оцтової кисло­ти або 3 %-ним розчином борної кислоти, при опіках кислотою — 5 %-ним розчином питної соди.

При попаданні кислоти в дихальні шляхи необхідно дихати розпиленим за допомогою пуль­веризатора 10 %-ним розчином питної соди, при попаданні лугу — розпиленим 3 %-ним розчи­ном оцтової кислоти.

5.2.8. Надання першої допомоги при теплових опіках.

При опіках вогнем, парою, гарячими предметами не слід змочувати обпечене місце водою, ні в якому разі не можна відкривати пузирі, які утворюються, та перев'язувати опіки бинтом.

При опіках першого ступеня (почервоніння) обпечене місце обробляють ватою, змоченою етиловим спиртом. При опіках другого ступеня (пухирі) обпечене місце обробляють спиртом, З %-ним марганцевим розчином або 5 %-ним розчином таніну.

При опіках третього ступеня (зруйнування шкіряної тканини) накривають рану стериль­ною пов'язкою та викликають лікаря.

При опіку очей електричною дугою необхідно робити холодні примочування розчином борної кислоти.

5.2.9. Перша допомога при кровотечі.

Для того, щоб зупинити кровотечу, необхідно: підняти поранену кінцівку вверх; кровото­чиву рану закрити перев'язочним матеріалом (із пакета), складеним у клубочок, і придавити її зверху, не торкаючись самої рани, потримати на протязі 4-5 хвилин; якщо кровотеча зупинила­ся, то не знімаючи накладеного матеріалу, поверх нього покласти ще одну подушечку з іншого пакета чи кусок вати і забинтувати поранене місце (з деяким натиском); при сильній кровотечі, яку не можна зупинити пов'язкою, застосовується здавлювання кровоносних судин, які жив­лять поранену область, при допомозі згинання кінцівок в суставах, а також пальцями, джгутом або закруткою; при великій кровотечі необхідно терміново викликати лікаря.

 

Розробив _____________

Погодив _____________